Філософія Сковороди у збірці «Сад божественних пісень»
- Чому Сковорода і досі є актуальним?
- Чому Сковорода є одним із національних образів?
- Як правильно тлумачити поезії зі збірки Сковороди «Сад божественних пісень»?
- Чому Сковорода уособлює здобутки українства XVII-XVIII ст.?
"Світ ловив мене та не спіймав"
Чули вислів «Світ ловив мене та не спіймав» і вважаєте себе прихильником філософії Григорія Сковороди?
У вебінарі Тараса Компаніченка ви зможете пірнути дедалі глибше у захопливий світ Сковороди.
Відомий бандурист Тарас Компаніченко виконає деякі пісні з «Саду божественних пісень» під акомпанемент українських традиційних інструментів і розтлумачить для вас їх глибинні сенси.
спеціальна ціна під час війни
3000 грн.
600 грн
Відкрийте для себе
по-новому світ Сковороди
ПІСЛЯ ВЕБІНАРУ ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ
Чому Сковрода є досі актуальним?
Як правильно тлумачити тексти зі збірки Сковороди «Сад божественних пісень»?
Чому Сковорода є одним із національних образів?
Як жив, навчався і творив Сковорода?
Що є першоосновою філософії пісень Сковороди?
Сковорода був філософом чи любомудром і поетом?
Отримайте знижку
3000 грн.
600 грн.
Чому Сковорода уособлює здобутки українства XVII-XVIII ст.?
Слухачі часто запитують, чому саме Сковорода був квінтесенцією української ранньомодерної української культури і літератури.
У вебінарі Тарас Компаніченко пояснює феномен Сковороди та актуальність його філософських ідей.
ЦІНА ПОСТІЙНОГО ДОСТУПУ ДО ВЕБІНАРУ – 600 грн.
ЩО ВАС ЧЕКАЄ НА ВЕБІНАРІ
Розгерметизація текстів «Саду божественних пісень»
Пісні Сковороди у виконанні Тараса Компаніченка
Цікавинки із життєвого шляху Сковороди
Пояснення феномену Сковороди та його філософії
Чому варто придбати вебінар?
Цей вебінар буде неодмінно цікавим як для давніх поціновувачів творчої та філософської спадщини Сковороди, а також для тих, хто хоче просто насолодитись піснями Сковороди у виконанні відомого бандуриста та культурного діяча Тараса Компаніченка.
Ви зможете глибше зануритись у філософський та поетичний світ Сковроди разом з Тарасом Компаніченком і зрозуміти глибинні сенси поезій Сковороди.
Не пропустіть унікальну нагоду отримати естетичне задоволення від пісень Сковороди у першоджерелі — лише за 600 грн.
Отримайте знижку
3000 грн.
600 грн.
Про спікера вебінару Тараса Компаніченка
Тарас Компаніченко — відомий український культурний діяч, кобзар, бандурист і лірник, очільник гурту «Хорея Козацька» та учасник колективу «Кобзарський цех», збирач та дослідник пісенної спадщини Сковороди.
Тарас — близький друг Дмитра Корчинського.
Учасник багатьох показових виступів на бандурі. Починаючи з1990-х, музикант займається систематичною реконструкцією традиційного кобзарсько-лірницького репертуару в супроводі кобзи Остапа Вересая, старосвітської бандури та колісної ліри.
ЯК ЗМІНИТЬСЯ ВАШе життя після придбання ВЕБІНАРУ?
Ви помітно просунетесь у розумінні філософського та поетичного світу Сковороди.
Ви зрозумієте, чому саме Сковорода є уособленням здобутків українства XVII-XVIII ст.
Ви отримаєте відповіді на питання: чому актуальність Сковороди з часом не зникає, а лише набирає нових обертів.
Ви зможете прослуховувати пісні Сковороди у виконанні Тараса Компаніченка у будь-який для вас зручний час.
Отримайте знижку
3000 грн.
600 грН
Григорій Сковорода — мандрівний філософ, український пророк та національний символ
Один із найвідоміших висловів Григорія Сковороди звучить наступним чином: «Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити». З чого ж почати нашу захопливу подорож у світ сковородинства?
Нещодавно українському мандрівному філософу, поетові та музикантові виповнилось 300 років. Феномен Григорія Сковороди полягає в тому, що з часом він не лише не перестає бути актуальним, але й треба відзначити належне — його філософські думки і погляди набувають нових сенсів. Багато хто думає, що Григорій Сковорода був диваком, проте, речі, про які він писав, зашиються актуальними і сьогодні.
Проблема дослідження спадщини Григрія Сковроди полягає в тому, що ми не можемо окреслити Сковороду однозначно як філософа. Сьогодні точиться дискусія — чи був Григорій Савич Сковорода філософом чи він не був філософом? Чи радше він був поетом і любомудром, який висловлював певні сентенції і жив згідно з тими поняттями і тими принципами, які проповідував? Наскільки Григорія Савича можна вважати новатором і чи привніс він щось нове у філософію? На всі ці питання ви отримаєте відповіді у вебінарі Тараса Компаніченка, українського культурного діяча, кобзара, бандуриста та дослідника пісенної спадщини Григорія Сковороди.
Портрети Сковороди, писані олійними фарбами, старчика-Сковороди вішають в своїх покоях українські аристократи. До портретів Шевченка і Пантелеймона Куліша Сковорода був предтечею і національним пророком, якого дуже шанували нащадки української аристократії і все українське суспільство.
Сковорода цікавий зараз українцям, Сковорода був цікавим і у роки свого життя — він був тим, до кого дослухалось українське суспільство. Отже, його творчість була соціально значимою, тобто він мав вплив на певні суспільні стани або на окремих представників цих суспільних станів, апелював своєю творчістю саме до них. Тому ми можемо казати про те, що його творчість не була творчістю в шухляду чи відстороненою. Його рукописи постійно переписувались і доповнювались, його листи і діалоги переписувались і розповсюджувались. В них молодь шукала відповіді на складні буттєві і життєві питання.
Сковорода — мандрівний філософ
Постать Григорія Сковороди є не менш цікавою, ніж його філософська спадщина та творчий доробок. Григорій Сковорода постійно знаходився у русі, його звідусіль звільняли, бо він завжди наслідував ідею “сродної праці” і не зраджував своїм принципам. Цікавим фактом з життя Сковороди було те, що він не їм ні м’яса, ні риби, а також харчувався один раз на день після заходу сонця, як мусульманин під час Рамадану. Спав філософ лише чотири години на добу.
Канонічний образ Григорія Сковороди, який закарбувався в уяві тисяч українців, — це одвічний мандрівник з торбиною за спиною, в якій були Біблія та рукописи, а також флейта та сопілка, які він носив завше з собою. На старість філософ вже ходив з посохом, як пророк.
Варсава чудово розумівся на античній філософії. Його часто називають то “українським Сократом” або “українським Платоном”. Але за стилем життя його можна назвати “українським Діогеном” — Діоген жив у бочці, в Сковорода жив просто неба.
У своїх творах Сковорода піднімав одвічні теми Бога, дружби й любові, людських пороків та духовної сили, душевного спокою та людської грішності. В основі його філософії лежить кордоцентризм — сприйняття дійсності не розумом, а серцем, почуттями, «душею».
“Щоб пізнати Бога, треба пізнати самого себе”, – стверджує філософ. Сковрода наголошує на тому, що перш за все людина мусить пізнати себе, визначити, що для не її є «сродним», зрозуміти, що вона належить до чогось більшого. Таким чином, людина мусить жити, роблячи благородні вчинки. Саме через пізнання свого внутрішнього єства, за Сковородою, людина пізнає сутність Бога і всесвіту.
Сковорода пише про те, що бути щасливим — це пізнати свою природу, пізнати себе, взятися за свою долю і бути зі сродною собі частиною всеосяжного промислу.
Як пишуть дослідники філософської спадщини Варсави Сковороди, простота філософа нагадує море, глибину якого може уявити лише той, хто захоче пірнути в це море.
«Мовби не від світу сього його думки, абстракті і віддалені від реального життя, і від реальних викликів мовби, з якими зіткнулось українське суспільство, різні стани українського суспільства в кінці XVIII – початку XIX сторіччя, але водночас сталось, як сталось. І власне, Сковорода був цим пророком і трактувався як один із національних символів і стовпів українського суспільства», — розповідає Тарас Компаніченко.
Сковорода постійно піднімає у своїх творах тему Бога, віри, християнських цінностей. Під час вебінару разом з Тарасом Компаніченком ви зможете глибше пірнути у світ пісенної спадщини Сковороди і поглянути на його філософські ідеї крізь призму поєднання античних та біблійних сюжетів. Тарас Компаніченко розтлумачить зміст деяких окремих пісень із поетичної збірки Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».
Сковорода говорить про те, що все швидкоплинне, окрім віри та любові. За Сковородою, тільки поняття любові і Бога є вічними, а все інше минає.
Життєвий шлях Григорія Сковроди
Народився мандрівний філософ у козацькій родині Сави Сковороди в Лубенському полку на Полтавщині у 1722 році. Батько Григорія не мав землі, але родина Сковороди була не з бідноти — батько торгував вином, і можливо, мав горілчаний промисел. У сім років хлопчика віддали до школи. У 1734 році філософ почав навчатись у Києво-Могилянській академії. Серед учителів Варсави можна назвати богослова, філософа та поета Георгія Кониського, поліглота та перекладача Симона Тодорського, а також автора “Арістотелевої флософіїі” та “Трагікомедії про смерть Уроша V” Мануйло Козачинський. Майбутній філософ легко вчився усьому і мав багато талантів.
У 1741 році Григорій Сковорода взяв участь у конкурсі у Глухові і потрапив у придворну капелу російської імператриці Єлизавети. Після цього Варсава жив у Санкт-Петербурзі та Москві протягом трьох років. У 1744 році філософ повертається до столиці України і знову вчиться філософії у Києво-Могилянській академії.
Згодом Григорія Сковороду у якості перекладача долучають до «Токайської комісії», що закуповує вино у країнах Європи. У зв’язку зі своєю роботою Сковороді вдалось побувати у різних країнах Європи, а саме: Австрії, Угорщині, Польщі, Словаччині, а також, згідно з деякими джерелами, у Німеччині, Чехії та Італії.
Коли мандрівний філософ повернувся до столиці, він працює вчителем поетики у переяславському колегіумі та розробив авторський курс «Розважання про поезію», але надовго не затримався у колегіумі, оскільки він був людиною вільною і не визнавав ніяких шаблонів і рамок, а там від нього вимагали «викладати так, як заведено». Восени 1744 року Варсава продовжує вчитись на курсі богослів’я префекта академії Георгія Кониського.
У 1753 році мандрівний філософ стає вихователем старшого сина Степана Томари та Анни Кучубей — Василя Томари. У селі Каврай, що знаходилось за 36 верст від Переяслава, Сковорода затримається на шість років.
Влітку 1759 року Варсава починає викладати поетику у Харкіському колегіумі. Вже тут філософ починає проявляти свою унікальність і виділятись на фоні всіх інших — він вперто сторониться почестей і відмовляється від нагород.
За словами самого Сковороди, філософ бачить дивний сон, в якому він зміг розгледіти всі ниці прояви людської натури. Саме цей сон підштовхнув його до того, щоб вдатись до аскетичного способу життя і подорожувати.
Сковорода казав: “Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.” Це свідчить про легку вдачу мандрівного філософа. Практично все своє життя філософ був «безсрібреником», свідомо старцював, але при цьому залишався щасливим. Варсава став мандрівним мудрецем вже після 1769 року і старцював аж до самої смерті у 1794 році. Окрім того, починаючи з 1769 року Варсава починає писати свої філософські діалоги, трактати, а також езопівські байки. За життя Сковороди жоден його твір не був надрукованим.
Згідно з переказами, філософ знав наперед дату своєї смерті і помер у мирі з собою у 1794 році в селі Пан-Іванівка, сучасній Сковородинівці, де і був заснований літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди.
Світ символів у збірці «Сад божественних пісень»
Під час вебінару ви зможете послухати пісні Григорія Сковороди за першорукописом у виконанні Тараса Компаніченка, почути тлумачення деяких з цих пісень, ознайомитись з деякими цікавинками із біографії видатного філософа та поета, а також отримати відповіді на питання, чому ж актуальність творчості Григорія Сковороди з часом не зникає, а навпаки — набирає нових і нових обертів.
«Сковорода був вельми популярний в Малій Руси, в нашій святій Гетьманщині в позитивному сенсі….і навіть після падіння святої Гетьманщини. Його тексти співались, його тексти переписувались, його тексти були популярними на Україні, якою тоді називали Слобожанщиною. Співався шкільними вчителями, дяками, священниками, аристократією українською, виконувався під акомпанемент бандури, торбану, цимбал. Його тексти переписувались і доповнювались, перероблялися, обростали цілою силою-силенною різноманітних куплетів, які теж вважалися оригніналом», — розповідає у вебінарі Тарас Компаніченко.
Збірка «Сад божественних пісень» є унікальною у творчості філософа. Як зазначає В. Ерн, на цю збірку науковці дуже довгий час не звертали увагу, хоча в ній внутрішні цінності творця поєднуються із точним датуванням, тому що більшість пісень місять інформацію про місце написання.
Так. завдяки цій збірці є можливість простежити ставлення Сковороди до подій свого життя. Збірка складається з 30 віршів, написаних у період між 1757 і 1785 рр. Як пише В. Ерн, лірика Сковороди є урочистою і правдивою. Кожна з пісень була призначена для співу, навіть на кілька голосів та з участю різних музичних інструментів – бандури, флейти, сопілки, скрипки, «флейттраверсі» та гуслів. Згідно з М. Ковалинським (що можна знайти у листуванні з філософом), пісні були виконані в «гармонії простій, але важливій, що проникали в душу». На формальному рівні бачимо, що кожна пісня має біблійний епіграф («зерно» зі Святого Письма), і філософ майстерно інтерпретує кожну тему.
Саме через той факт, що пісні у збірці були написані у різний час, впливає на розмаїття тем, що піднімаються у збірці. Наприклад, пісню 3-тю «Весна люба, ах, прийшла!» й пісню 18-ту «Ой ты, птичко жолтобоко» Сковорода написав у селі Ковраї у 1757 р. Тут можна спостерігати потужну фольклорну першооснову. Сковорода під впливом природи згадує свою юнність, невинність, його подобається безтурботне життя серед природи. А пісню 2-гу «Оставь о дух мой» філософ написав через рік під час свого перебування у с. Ковраї, однак вона має вже іншу тональність, бо він починає страждати від затяжного вчителювання.
А от, найпопулярніший твір з цієї збірки, 10-а пісня «Всякому городу нрав и права» народилась у 1758– 1759 рр. теж в селі Ковраї, коли він працював домашнім учителем у родині поміщика Томари. Таким чином, кожна пісня має свою історію написання й пов’язана з життєписом самого автора.
Дуже важливим джерелом, звідки Сковорода черпав своє натхнення, а також символіку та образну систему для своїх пісень, є Біблія. Піч час формування системи символів збірки «Сад божественних пісень» Біблія посідає чи не найперше місце.
У світоглядній системі філософа можна виділити три світи: «велікый мыр» – Всесвіт; «мікрокосм» – людина; «симболичный мыр» – Біблія. І всі вони без винятку складаються з двох поєднаних частин – видимої та невидимої. За Ерном, під видимою частиною філософ мрозуміє «тварне», тілесне, тлінне, тоді як невидимою був Бог, вічність, гармонія, тобто головна природа, чистоти якої треба досягати протягом усього життя, або, «…і вийти в спокій Божий значить очиститися від всякого тління, зробити абсолютно вільне прагнення й рух, вилетіти з тілесних меж на свободу духу».
Сковорода вважав, що осягнути істину можна, лише відкинувши «тварь» (тілесне), бо вона лише викривлює наше сприйняття світу. А щоб проаналізувати багатство символів Г. Сковороди, читачу або слухачу необхідно відкинути завісу зовнішнього світу, тоді відкриється природа невидима (тобто потрібно дивитися не на пряме значення слів, а на переносне). Це було головною настановою філософа для тлумачення біблійних образів. Як пише Д. Кирик у своїй праці «Світ символів Г. С. Сковороди», філософ сприймав Біблію як єдине й справжнє джерело щастя, адже у пізнанні істини він убачав своє призначення.
Григорій Сковорода не був відкривачем символічного прочитання Біблії. Воно спиралося на тривалу традицію, підґрунтя якої було закладено в працях мислителів Александрійської школи, Ареопагітиках, у мислителів М. Сповідника та Орігена. Найближчий друг по листуванню М. Ковалинський засвідчив, що поет знав праці цих філософів та цінував їх. Тому тут вплив цих праць на інтерпретацію Біблії є дуже вірогідним. Як вважає Д. Кирик, щоб зрозуміти образну мову філософа, передусім важливо знати спосіб його висловлення. Упродовж довгого часу цю обставину дослідники не брали до уваги, що не давало змоги осягнути символічний світ філософа повною мірою. За Д. Кириком, поет використовував не лише розлогу систему символів, а й притчі, образи, порівняння, алегорії тощо.
Сильною стороною збірки є і її назва – «Сад божественных пісней прозябшый из зерн Священнаго Писанія». Назва виступає основним ключем до розуміння цілі її створення. Це питання досліджує архиєпископ І. Ісіченко. Він зауважив, що «у назві виявляються алюзії не лише до першої Мойсеєвої книги та Ісусових притч». Перший сад, який спадає на думку, – це Едем, призначений для Адама і Єви (Бут. 2:8).
Цей архетипний образ райського саду є первісним втіленням духовної чистоти, гармонії, невинності, усвідомлення своєї божественної природи. Після того як Адам і Єва скуштували заборонений плід, вони, «вдягнені в сонце», скинули свій сакральний одяг, і відкрилася тварна природа людини (чому вони й захотіли приховати своє тіло).
У численних прикладах барокової літератури можна простежити мрії людей повернути собі втрачений рай після гріхопадіння і відтворити рай на землі, створити, так би мовити, земний рай. Це можна прослідкувати у піснях Григорія Савича Сковороди.
Після гріхопадіння мрії людей повернути собі втрачений рай були відбиті в бароковій літературі, і паралельно з’являлося бажання створити для себе рай на землі, що проілюстровано у творах Григорія Сковороди. У своїй праці “Сакральний простір «Саду божественних пісень»” архієпископ І. Ісіченко пише про те, що дії персонажів біблійної книги «Пісні над піснями» також розгортаються на тлі прекрасного саду, де «фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали» (Пісня над піснями 2:13).
Отже підбиваючи підсумки, можна сказати те, що Григорій Сковорода черпає натхнення для створення збірки «Сад божественних пісень» з біблійних сюжетів та образів через призму їх інтерпретації у працях мислителів Александрійської школи, Ареопагітиках, працях мислителів М. Сповідника та Орігена, з якими філософ був дуже добре знайомим.
Для того, щоб ознайомитись ближче із творчістю українського пророка, національного символу та мандрівного філософа Григорія Савича Сковороди, який поняття свободи, «сродної праці», Бога і любові, вірність своїм принципам, а також незалежність від принад мирського життя і аскезу завжди ставив на перше місце, перегляньте вебінар Тараса Компаніченка.
Використані джерела:
1. Хотин Р. «Філософ свободи». Григорій Сковрода і в 300 років є дуже сучасним// Радіо Свобода// https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-filosof-hryhoriy-skovoroda-300-rokiv/32145420.html;
2. Штогрін І. Григорій Сковорода. Український філософ, якого досі вітають із днем народження// Радіо Свобода// https://www.radiosvoboda.org/a/skovoroda-savych-filosof-den-narodzhennya/30982195.html;
3. “Незвична” філософія Григорія Сковороди// Сайт Національного університету “Острозька академія”// https://www.oa.edu.ua/ua/info/news/2012/11-22-1;
4. Линник М. Світ символів Григорія Сковороди у збірці «Сад божественних пісень»;
5. Ісіченко Ігор, архиєп. Сакральний простір «Саду божественних пісень» Григорія Сковороди // Архиєпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко). URL: http://www. bishop.kharkov.ua/articles/sakralnij-prostir-sadu-bozestvennihpisen-grigoria-skovorodi;
6. Кирик Д. Світ символів Г. С. Сковороди. Від Вишенського до Сковороди. Київ : Наукова думка, 1972. С. 116–125;
7. Ерн В. Сковорода: жизнь и учение. Москва : Тов-во типографии А. И. Мамонтова, 1912. 345 с.
8. Сковорода Г. Сад божественных пісней: вірші, байки, діалоги, притчі / упоряд. Б. А. Деркач. Київ : Вид.-во худ. літ. «Дніпро», 1988. 319 с.
