Виникнення та розвиток геральдики у Київській Русі

Усі, хто цікавився хоч якось історією України-Руси, стикався з багаточисельними знаками князів, найвідоміший із яких – тризуб Володимира Великого, що сьогодні є державним гербом України. Треба зазначити, що знаки руських князів, відомі з кінця IX ст., мали догеральдичне походження.

Пізніше у другій половині XIV — XV ст., у часи Пізнього Середньовіччя, ці знаки ляжуть в основу руської геральдики. Коли ж і яким чином відбулася інтеграція цих знаків у гербову систему Київської Русі?

У своєму вебінарі Олег Однороженко говорить про те, що система давньоруської геральдики зародилась в той час, як княжі знаки та символи почали зображувати в щитах і надавати їм сталого забарвлення.

Чи цікаво вам дізнатись, наскільки схожою є знакова система Руси Х—XIII ст. та знакові системи Латинського Заходу й Візантійського Сходу? І найголовніше — з якого часу в Руській землі можна простежити уживання найдавніших особових і родових гербів? Тоді вам варто подивитись вебінар Олега Однороженка.

Дослідження геральдики Київської Русі другої половини XIV—XV ст., у результаті чого з’явилась безліч наукових статей та монографій, дозволили зрозуміти особливості виникнення та подальшого розвитку руської геральдики у період Середньовіччя. У вступі до свого видання «Геральдика середньовічної Руси (України). Генеза руської геральдики. X–XIII ст. Том 1» дослідник говорить, що гіпотеза про виникнення геральдики на території Русі під впливом Заходу, за посередництвом Польського та Угорського королівств у часи розпаду Руського королівства в другій половині ХIV — першій третині XV ст., є хибною.

З впевненістю можна сказати, що нобілітет, який прийшов із заходу на терени Київської Русі, поділену на окремі державно-політичні утворення — королівства, частково змінив геральдичну панораму України-Руси. Звісно, що рицарство угорського, мазовецького, чеського, польського, волоського, сілезького, німецького й іншого походження продовжували використовувати свою питому геральдику, що історично утворилась на землях їх походження. 

Проте, говорити про цілковитий і тотальний вплив західних держав не варто, оскільки на той час місцевий нобілітет, що становив переважну більшість серед рицарства Руських земель — навіть під час найбільшої інтеграції західного війська у оборону Київської Русі, використовував іншу геральдичну систему, яка виникла саме на теренах Руських земель.

Варто відмітити, що геральдична система княжих, панських та рицарських родів Руси другої половини XIV—XV ст. була самобутньою та унікальною. Система різноманітних родових знаків, що лежить в основі геральдики Руси, не має аналогів у геральдичних традиціях європейських країн, навіть у сусідніх. Тому не варто навіть намагатись доводити те, що руська геральдична система XIV—XV ст. сформувалась під впливом геральдики сусідніх держав.

Проте, звідки ж виникла така унікальна і цілісна геральдична традиція на Руських землях в часи Пізнього Середньовіччя? Ця система не могла з’явитись нізвідки. Унікальність та розвиненість форм, величезна кількість пам’яток та динамічність розвитку підтверджують той, факт, що геральдична система цих регіонів мала потужне підґрунтя, на основі якого й виникла пізньосередньовічна геральдика Київської Русі.

Олег Однороженко стверджує, що потрібно шукати її початки у знаковій системі Руського королівства ХІІІ — першої половини XIV ст. Можемо простежити тісний зв’язок між культурними та суспільно-політичними реаліями Галицько-Волинського князівства та пізньосередньовічної Руси.

Донедавна основну проблему у дослідженні геральдики Руси науковець вбачав у недостатній кількості джерельної бази, яка налічувала лише кілька десятків відтисків і матриць печаток, а також згадки в літописах, хроніках і західноєвропейських гербовниках. Лише протягом останніх років науковці отримали змогу дослідити значну кількість геральдично-сфрагістичних пам’яток того періоду і переосмислити вже попередньо досліджені джерела, що посіяло нові сенси у дослідження геральдичної системи Київської Русі.

Чому Візантія і Русь були центром європейської цивілізації у X-XII ст.?

Згідно з дослідженнями Олега Однороженка, у Візантії геральдика виникає у X сторіччі. Це відкриття тягне за особою переосмислення багатьох моментів історії європейської цивілізації і ролі в ній і Візантії, і Русі. В західноєвропейській історіографії популярна думка про те, що центр цивілізації — це Латинська Європа, а Візантія — це щось незрозуміле, химерне, напівсхідне, навіть тотожне Арабському халіфату чи Османській імперії, а Русь — це далека культурна периферія.

Якщо розглянути геральдичну систему, як стверджує науковець, ситуація виглядає дещо по-іншому. По-перше, і Русь, і Візантія — це не просто органічні частини європейської цивілізації. На переконання Олега Однороженка, у X-XII ст., вони виступають центром європейської цивілізації, а Латинська Європа, навпаки, є периферією, тому що багато явищ, що асоціюються з європейською традицією, існує і безперервно, і набагато повніше, і набагато яскравіше саме в східній частині християнської ойкумени. Саме країни східного християнства відігравали провідну роль в епоху Середньовіччя.

Походження та розвиток геральдичної системи свідчить про неправильне сприйняття співвідношення між різними частинами європейської цивілізації. Однороженко вважає, що не припустимо виносити за дужки середньовічну Візантію та середньовічну Русь, тому що вони були не просто складовими цієї цивілізації, а виступали своєрідним центром. Саме з цього регіону йшло багато інтелектуальних і культурних віянь, які поширювались на території простору ортодоксального християнства, і передусім — у Латинській Європі.

Дуже багато явищ можна дослідити за використанням гербів, печаток, які в Римській Імперії з’являються набагато раніше, ніж в Латинській Європі. Чому Візантію можна вважати колискою західноєвропейської цивілізації? Не тільки з точки зору геральдики, але й з точки зору появи перший прізвищ, які у Візантії з’являються у VIII-IX ст. в той час, як в Західній Європі вони з’являються лише в XI-XII ст. В цей час у Візантії вже аристократичні родини існують сторіччями, переживають династичні кризи, зовнішньополітичні, військові випробування, перемоги тощо.

На теренах Русі ця система також формується в XI-XII ст. Серед руського нобілітету часто використовуються патронімічні прізвища, а також з’являються топонімічні прізвища. З розвитком геральдики можна простежити, що на території всіх країн ортодоксального християнства відбуваються однакові історичні та культурні процеси, лише з тим уточненням, що на території Східної Європи вони відбуваються і раніше, і яскравіше. 

Лише катастрофа 1204 року у Візантії і середини XII-XIII ст. на території Русі, коли більш-менш стабільний розвиток переривається завоюваннями, інвазією, політичним розпадом, сприяє тому, що Західна Європа стає на більш високий щабель політичного і культурного розвитку. Проте, протягом Пізнього Середньовіччя і Візантія, і Русь продукували ще багато культурних речей, які були здатні конкурувати з західноєвропейською цивілізацією.

Хочете дізнатись більше про історію розвитку геральдичної системи середньовічної Руси та Візантії? Купуйте вебінар Олега Однороженка.