Над невеличким дерев’яним будиночком, що збудований у старому карпатському стилі, вже виблискуючи заблищали зорі. Розлиті поля, що вигиналися впадаючи в глибокі яри, перетиналися старими смереками. Місяць відкрито наливав срібло в казковий простір Карпат.
Темний і вже сутулий від часу будиночок, дах якого був вкритий дерев’яними плашками, був поділений на дві кімнати, в одній було широке ліжко, в іншій дерев’яний стіл, пічка, кілька стільців. У саморобній шафі на верхній полиці виднілися книги, внизу – посуд.
Троє гостей зібралися тут провести ніч за бесідою. Карпатське вино, овечий сир і нещодавно спечений хліб були на столі.
– Друзі, не приховую свого хвилювання і радісного передчуття майбутньої бесіди! Адже ми так часто відкладали цю зустріч. І ось нарешті ми зустрілися. З тобою, Танасію, ми бачилися востаннє сім років тому і в той час, як ти пам’ятаєш, мене цікавили питання натурфілософії. Пам’ятається, ми обговорювали те, які саме онтологічні наслідки можна вивести з М-Теорії, ми також говорили про перспективи об’єднання квантової теорії поля із загальною теорією відносності, ти розлого мені роз’яснив останні відкриття, що їх було реалізовано на Великому Адронному Колайдері.
Далі ми торкнулися загальних питань біології, а також деяких труднощів теорії еволюції, які виникли у зв’язку з новими відкриттями в генетиці. Пам’ятаю що, зустріч наша завершилася тим, що дійшли висновку про необхідність уточнити нашу онтологічну модель природи і навіть у деяких положеннях істотно її доповнити у зв’язку з новими відкриттями в природознавстві. Рухаючись до одвічних питань, які стосуються сутності числа, простору, часу і субстанції, ми встановили, що без ясного розуміння категоріальної будови реального світу (на відміну від ідеального), осмислити цілісно і вичерпно картину світобудови нам не вдасться. Будучи не цілком задоволені досягнутим, ми розійшлися тоді, щоб знову продовжити бесіду, яка нарешті сьогодні відбудеться.
– Так, усе так. Щоправда за ці сім років багато що сталося в природознавстві, а також у чистій математиці такого, що варте нашого обговорення.
– І ми неодмінно це обговоримо. Але зараз я хочу згадати нашу бесіду з тобою Олексо, на якій ми обговорювали питання пізнання, а також питання етики. Нагадаю, що дотримуючись феноменологічної позиції, яка має ту перевагу, що, спрямовуючись до сутності, вона відкрита до багатоманітно нового, ми побачили, що виявлення структури свідомості недостатньо для того, щоб зрозуміти природу пізнавання і виникнення істинного знання.
Рухаючись від великих філософів давнини, і особливо зупиняючись на книгах Арістотеля – Фізика і Метафізика, ми потім багато обговорювали дорогих для мене неоплатоніків, при цьому говорили ми не тільки про Плотіна, а й про таємничого Ямвліха і про блискучого Прокла. Пам’ятаю нашу радість, коли ми торкнулися оригінальних думок Ніколи Кузанського, де божественний задум поєднувався з піднесеною математикою природи. Велику систему онтології ми обговорювали на прикладі тонкого Франциска Суареса. Побіжно ми згадали Декарта, детально розглянули Спінозу і невичерпного на ідеї Ляйбніца.
Досконалий метод, записаний темним стилем ми розібрали у Канта. Ми дізналися, що не предмет визначає функцію, а навпаки – функція предмет. Наприклад, що Час визначає рух, а не рух час. Я, у своєму справжньому єстві ми відкривали разом із вогненним Фіхте. Чудовими діалектичними ходами ми разом із Шеллінгом рухалися в пошуку вищої тотожності. Переходячи до системи Гегеля, ми відчули, що велика західна традиція філософії зустрілася сама з собою. Немає нічого захопливішого за Феноменологію духу і глибшого за Науку логіки. А що ж далі, – Гуссерль, Гайдеггер і Делез, а потім занепад?
Кінець першої частини
