П’єса “Давид” про події 1504 року
П’єса “Давид”. Дійові особи:
Нікколо Макіавеллі 35 р.
П’єтро Перуджино 58 р.
Леонардо да Вінчі 52 р.
Сандро Ботічеллі 59 р.
Філіппіно Ліппі 47 р., якого сучасники називали, як і його батька, – Філіппо.
Троє опікунів Санта Марія дель Фьоре. Кожному за 40 років.
П‘єро Содеріні 53 р.
Давид 16 – 2500 р.
Все відбувається у Флоренції, поруч з Санта Марія дель Фьоре, всередені огорожі, яка споруджена навколо нещодавно завершеної статуї Давида.
СЦЕНА І
Зима 1504 р. Старшини гільдії суконщиків з числа опікунів церкви Санта Марія дель Фьоре розглядають статую Давида.
ПЕРШИЙ
Чи не завелика в нього голова?
ДРУГИЙ
Не всеодно, яка голова?! Всі будуть дививтися вниз живота!
ПЕРШИЙ
І на пупок. Навколо нього дуже реалістичні мʼязи і мармур відшліфований надто ніжно. Наче шкіра пульсує…
ТРЕТІЙ
А що низ живота? Навідміну від рук там все пропорційно.
ДРУГИЙ
Жінки й содоміти будуть у захваті
ТРЕТІЙ
Не всі содоміти. Митці будуть заздрити.
ДРУГИЙ
Не всі митці содоміти.
ТРЕТІЙ
Але всі будуть заздрити.
НІККОЛО (заходить)
Добре, що голова завелика – це їх втішить. Милі недоліки відрізняють ренесанс від холодного класицизму й роблять його живішим.
ПЕРШИЙ
Ренесанс? Це так ви називаєте пожиттєве правління нашого гонфалоньєра справедливості?
НІККОЛО
Не тільки. Це більше про шляхетні мистецтва.
П’єса “Давид”
ПЕРШИЙ
Всодно сумнівний термін.
ДРУГИЙ
А Савонарола значить – класицизм? Здається, сам він, коли спалював цей ваш ренесанс, за це не здогадувався.
НІККОЛО
Він ні за що не здогадувався. Як і всі пророки. Попри те, що весь час цитував Біблію. А там за добро карають так само, як за зло — злом.
ПЕРШИЙ
Скільки часу минуло, а я кожного разу коли захожу до Собору…ну не кожного…до порожнього собору, ніби чую його голос. І тремчу.
НІККОЛО
Ренесанс — це…
ТРЕТІЙ (перериває)
Я теж все ще боюся його. Мені не соромно зізнаватися. Ми всі боялися.
ДРУГИЙ
Ми всі були в захваті.
ПЕРШИЙ
Я боявся і любив його. Жахався пророцтвам і насолоджувався ними.
НІККОЛО
У нього було чому повчитися. Принаймні мені. Добре, що не стали затягувати з повішанням. А от спалювати тіло було зайвим.
П’єса “Давид”
ДРУГИЙ
Він би розтрощив цю статую.
НІККОЛО
І все ж таки дивно (тоді не здавалося, а нині розуміємо) що Флоренцією керував інозомець і Флоренція з захватом підкорилася йому.
ТРЕТІЙ
Ми всі тут один одного не полюбляємо, на відміну від іноземців, яких ненавидимо.
ДРУГИЙ
Не всіх. Французів лише зневажаємо.
ПЕРШИЙ
І ломбардців.
НІККОЛО
Авжеж! Кожен флорентієць любить Флоренцію, але не флорентійців. Ті, кого ми не хочемо вигнати, намагаються від нас втекти.
ТРЕТІЙ
Але й ті й ті прагнуть повернутися. Якби Савонарола втік, згодом міг би повернутися.
ДРУГИЙ
Вчителем риторики.
ПЕРШИЙ
Втовкмачувати латинські дієслова комусь з юнаків сімейства Медичі. Це значно краще, ніж самому служити їм уроком, гойдаючись на шибениці .
ДРУГИЙ
Тепер ще згадаємо за Медичі, не приведи Господи!
ПЕРШИЙ
Оцей пасок пращі в руках Давида, він ніби зняв його з шибениці Савонароли…
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Такого роду метафори треба одразу систематизувати в сонети:
З пращі в чоло влучати — царське вміння
Держава, череда — один закон.
Савонарола — правив язиком…
ПЕРШИЙ
Слова були твердіші за каміння…
ДРУГИЙ
Вам не вдасться завершити сонет. Тут занадто зимно. Ходімо звідси. Будемо римувати вогонь грубки з гарячим вином.
ТРЕТІЙ (вдивляється в Давида)
Ця постать незвична і дивна.
НІККОЛО
Хіба не цього ми хотіли — дивувати і дивуватися? Це закон Флоренції. Медичі знали: щоб панувати треба дивувати. Поки їм це вдавалося, все було добре. Але згодом Савонарола вразив нас жахом, а не красою. Жах завжди перемагає.
ТРЕТІЙ
А мене дивує те, що голосом він переміг зір. Флоренція двісті років божеволіла на фресках і бронзі, на співвідношеннях архітектурних мас і пропорціях деталей фасадів, на ритмі білих і зеленуватих смуг облицювання наших храмів і тут з‘вляється він, який не бачить всього цього. Ми пішли за людиною, яка не розрізняє образів і відтінків. Ми слухалися слів і зневажили кольори. Ми — найкращі в малюнку — палили свої малюнки, як так могло статися?!
П’єса “Давид”
ДРУГИЙ
Це все невиправданий культ Данте. Він привчив нас слухати.
ПЕРШИЙ
А Петрарка привчив вслухатися.
ТРЕТІЙ
Раніше, ніж Брунеллескі вглядатися. Тому Савонарола…
НІККОЛО
Облиште нарешті Савонаролу, забудьте Медичі, їх вже ніколи не буде!
ТРЕТІЙ
А хто буде?
НІККОЛО
Ми.
ТРЕТІЙ
Хто «ми»?
НІКОЛО
Всі ми! Комісія десяти, рада дев‘яти, Сеньорія, республіка! Ми з вами, наприклад.
ПЕРШИЙ
То тепер НАША черга бути повішеними, або вигнаними?
ДРУГИЙ
Ходімо вже! Інакше я сам від холоду перетворюся на статую!
ПЕРШИЙ
А де ми його поставимо?
НІККОЛО
Як на мене, він чудово стоїть саме тут. Сподіваюся, ще буде постамент. Достатній за розмірами, щоб підкреслити відданість вірі і республіканським чеснотам. Але не занадто високий, щоб було добре видно оцю складку громадянської мужності між бровами.
ТРЕТІЙ
Складка громадянської мужності? Хто б міг подумати!
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Звісно, це саме вона! Митець — флорентієць. Він не міг не помітити титанічних зусиль, які докладає Комісія, щоб у воєнних справах республіки нарешті замінити підлих найманців народним ополченням.
ДРУГИЙ
Давно хотів запитати: навіщо їх заміняти?
НІККОЛО
Тому що цього вимагають республіканські ідеали і бюджетний дефіцит.
ПЕРШИЙ
Це одне й те саме.
ТРЕТІЙ
Коли за нас гине найманець, ми втрачаємо лише гроші. Коли гине громадянин, ми втрачаємо і гроші і громадянина, який може платити гроші.
ДРУГИЙ
Логічно!
НІККОЛО
Логіка надається лише в дрібному опті. Спроби тремтячими руками чіплятися за неї у справах життя і смерті завжди призводять до смерті.
ПЕРШИЙ
Справді, смерть логічна.
НІККОЛО
Натомість, ідеали не завжди спричиняють смерть.
ДРУГИЙ
В вас, республіканцях, які начиталися Тіта Лівія, мене бентежить інше…
П’єса “Давид”
ТРЕТІЙ (перериває)
Мессер, якось ви мали люб’язність приймати мене у себе. І у вас на столі я побачив свіже видання Тіта Лівія. Мені навіть здалося, що аркуші книжки були розрізані.
ДРУГИЙ
Собі я можу дозволити читати про давніх ідеальних героїв, бо маю протиотруту.
НІККОЛО
Що це за протиотрута і навіщо вона потрібна проти СТУДІА ГУМАНІТАТІС? Як ніби найкраще є злом?
ДРУГИЙ
Моя протиотрута — пам‘ять про Савонаролу. Він прагнув змінити нас і державу і світ згідно власних ідеалів. Натомість, Церква — наша свята мати, яка його повісила, — завжди знала, що місце ідеаліста — печера, або монастир, подібний на в‘язницю. Бо ідеалісту належить змінювати себе, а не нас, воювати з власними бісами, а не з нами. Ви всі савонароли!
НІККОЛО
Наші ідеї відрізняються від його ідей, як земля і небо.
ПЕШИЙ
Він апелював до неба, а ви до кого?
П’єса “Давид”
ДРУГИЙ
Ви не розумієте: незалежно від того чи згадали ви чи вигадали свій кращий устрій, те що є зараз є найкращим для «зараз».
ТРЕТІЙ
Не треба «сьогодні» приносити в жертву «завтра»!
ДРУГИЙ
Держава — не будівля, а дерево. Вона не будується, а росте згідно власної природи, а не ваших уявлень. Треба підрізати сухе гілля і збирати врожай, захищати від шкідників і ховатися під листям від дощу. Але не треба зрубати дерево, пиляти на дошки. Все, що ви збудуєте з них, буде гіршим за дерево.
ПЕРШИЙ
Медичі прагнули диктувати нам, як і Савонарола, але вони бажали лише прикрашати, а не руйнувати.
НІККОЛО
Ваші засновки хибні, отже хибними є…
ТРЕТІЙ
Пане секретарю, навіть не розпочавши реформу ви зараз отримаєте її першу жертву. Наш друг так розпалився, що забув, що змерз, але я щойно помітив, що мій ніс і вуха зараз відпадуть.
ПЕРШИЙ
Отже, ми вирішили залишити Давида саме тут?
П’єса “Давид”
ДРУГИЙ
В жодному разі! Голий чоловік, з ретельно вирізьбленими статевими органами, перед фасадом Дуомо! Ми спровокуємо повстання!
ПЕРШИЙ
Тоді піднімемо його на контрфорс апсиди. Знизу ніхто не зможе роздивидитися нічого непристойного.
ТРЕТІЙ
Ми витратили 400 флоринів на те, щоб щоб ніхто не міг роздивитися на ЩО ми їх витратили?
ПЕРШИЙ
Так, це може здатися трохи дивним. Але тоді скульптура викличе ще більше зацікавлення і розбурхає фантазію. Ми прославимося розповідаючи про неї, як прославився Пліній Старший розповідаючи про витвори Апеллеса.
ТРЕТІЙ
Буонаротті образиться.
ПЕРШИЙ
Дарма! Ніхто з нас не бачив нічого Апеллесового, що не заважає йому вважатися найбільшим майстром. Можливо, саме тому він таким і вважається!
ДИУГИЙ
Так. Те, що людина чує важливіше, за те, що бачить. Що була б блискавка без грому!
П’єса “Давид”
ПЕРШИЙ
Слух ніколи не зраджує, навідміну від Ока. Антична поезія завжди була модною. Джованні Донді, саме тому що не був митцем, перший помітив, що антична архітектура є красивою. Петрарка — поет, а не маляр — був перший, хто замилувався красою далекого плану.
ДРУГИЙ (до третього)
Ось вам відповідь на ваше питання, чому Савонарола підкорив і споживачів Ботічеллі і самого Ботічеллі.
ТРЕТІЙ
Але ж ми теж не бачитимемо цього Давіда. З усією повагою, ваші розповіді не замінять мені споглядання.
ПЕРШИЙ
Гадаю, ми зможемо влаштувати сходинки на апсиду і доречі, брати невелику платню з тих, хто захоче піднятися й поглянути на статую зблизька.
НІККОЛО
Тепер вже я відчуваю, що змерз. Давайте вирішувати швидше! Якщо Давид не може лишитися перед дуомо, перенесімо його на майдан Синьйорії. Якщо він не надається в якості релігійного образу, нехай надихає нас політично.
ДРУГИЙ
Це непогана думка, але де саме на майдані він буде встановлений?
П’єса “Давид”
НІКОЛО
У центрі, я гадаю. Де ж іще?
ДРУГИЙ
Отож бо й воно!
НІКОЛО
Не розумію вас, мессер.
ТРЕТІЙ
Мушу зізнатися я теж не розумію цього «отож».
ПЕРШИЙ
І я.
ДРУГИЙ
Бачите цей розворот голови вліво і погрозливий погляд?
ПЕРШИЙ
Звісно, він дивиться на уявного Голіафа.
ДРУГИЙ
І збирається вбити його.
ПЕРШИЙ
Наскільки ми знаємо зі Святого Писання, саме так. Він є подібним на добру людину, яка хоче вбивати. Митцю вдалося передати це.
ДРУГИЙ
І ми співчуваємо цьому Давіду і він навіть захоплює нас своєю інтенцією.
НІККОЛО
Клянуся зевсом, як сказав би платонівський Сократ, неймовірно захоплює!
ТРЕТІЙ
Таку енергію, ніби стиснуту в мінімальному русі, ми бачили хіба у Вероккьо.
ДРУГИЙ
Якщо найкращим чином розташувати цього Давида на майдані Синьйорії, він буде з погрозою дивитися саме на Синьйорію. І в нього знайдуться послідовники.
ПЕРШИЙ
Тоді його треба розвернути трохи праворуч.
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Ні! Там Мілан. Французи однозначно трактуватимуть це, як недружній акт. Варварська нація геть позбавлення відчуття грації.
ПЕРШИЙ
Що заважає розвернути його ще більше?
НІККОЛО
Аби він погрожував Венеції? Венеційці знаються на мистецтві, принаймні на стільки, щоб купувати першосортне. Вони подумають: якщо Флоренція підноситься мистецтвом, то мистецтвом і зазіхає.
ПЕРШИЙ
Звісно, він буде трохи дивно виглядати, якщо розвернути його ще більше, але що вдієш?! Нумо хоч так!
НІКОЛО
Там Рим. Я нещодавно відвідував нового Папу в окупованій його попередником Перуджі. Він видатна людина тому не варто будити в ньому бажання відвідати Флоренцію.
ТРЕТІЙ
Якщо не тут і не на п’яца Сіньйорія, то де?!
ПЕРШИЙ
В угоді з маестро Буонаротті треба було передбачити пункт, що Давид має дивитися собі під ноги.ДРУГИЙ
Одяг теж треба було зумовити.
ПЕРШИЙ
Можливо з одягом було б дорожче?
ТРЕТІЙ
Отож бо й воно: мистецтво — це приємно, але велике мистецтво — завжди неприємність.
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Краще сказати тривога. Велике бентежить, не заспокоює. Лише той, хто його не розуміє, не відчуває цього.
ПЕРШИЙ
Навіщо тоді ми сплачуємо за нього? Це майстри мали б нам платити.
ДРУГИЙ
Тому що ми флорентійці. В цьому ми вже не купці й ремісники, ми царі.
ПЕШИЙ
Тоді поставимо в Лоджії. Так він буде загрозливо і рішучо дивитися в стіну.
ТРЕТІЙ
Буде не видно спини. Особливо її нижньої частини. В ній теж закладені неабиякі мистецькі смисли. Багато хто з флорентійців нам не пробачить.
ПЕРШИЙ
Тоді ми в безвиході. Можливо, її захоче придбати Неаполітанське королівство? Гадаю, з певним жалем і невеликим дисконтом ми могли б…
ТРЕТІЙ
Продати огидним арагонцям?! Це гірше, ніж ощасливити Мантую!
ДРУГИЙ
З мене досить! На цьому холоді ми не доживемо до розв‘язання цієї проблеми, яка з кожним нашим намаганням зав‘язується щільніше.
ПЕРШИЙ
Справді , можливо краще вирішити завтра.
ДРУГИЙ
Завтра? Без мене. Я починаю ненавидіти мистецтво і політику. Ще трохи і зовсім припиню бути флорентійцем.
ТРЕТІЙ
Друзі, щоб ми не вирішили це буде помилкою. Нехай її зробить достойніший за нас. Гонфалон‘єр справедливості, наприклад. Право прийняття невдалих рішень треба дарувати вождям. Інакше навіщо ми надали йому пожиттєвий статус?
ДРУГИЙ
Так. Пожиттєвий — це щонайменше до кінця зими. Нехай вирішує.
ПЕРШИЙ(до Нікколо)
Мессер, чи не важко вам буде передати йому наші найкращі побажання і готовність прийняти його волю?
П’єса “Давид”
СЦЕНА ІІ
Там же. Входять Нікколо й гонфалоньєр П‘єро Содеріні.
НІККОЛО
Прекрасна статуя, новаторська робота. Зверніть увагу, яке вдале поєднанння: юнацької за пропорціями фігури з м‘язами воїна і переможця.
П‘ЄРО
Мені, навпаки, м‘язи здалися зайвими. Цей Мікельнджело вирішив похизуватися своїм знанням анатомії. Йому варто визначитися: він митець чи прозекутор?
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Так, ви цілком маєте рацію. Попередня трактовка образу, яку здійснив наш великий Вероккьо була більш вдалою: юнак з дитячим тілом весело протистоїть небезпеці. Я маю на увазі, ту бронзу яку підлі узурпатори Медичі великодушно подарували Сеньйорії. Античний спокій в присутності ворога. Натомість, оце гнівне напружене обличчя…
П‘ЄРО
В ньому є щось варварське.
НІККОЛО
Так, французьке!
П‘ЄРО
І на ЦЕ дав гроші цех суконщиків?! Суконщики оплатили абсолютно оголену фігуру?! Без клаптика сукна?!
НІККОЛО
І це люди на яких тримається добра третина нашоі економіки?!
П‘ЄРО
Де негоціанська жилка?! Я вже не кажу за естетичну. Не дивно, що ми плентаємося у хвості ломбардців, які є підданими французів, які є жалюгідними рабами власного невігластва, яке поступається хібащо їхній злостивості.
НІККОЛО
Авжеж. Але французьке варварство вдало врівноважує ще небезпечнішу мудрість Риму. Завдяки цьому Італія врятована від об‘єднання, а ми — від Італії.
П’єса “Давид”
П‘ЄРО
Ви маєте рацію, мій вірний друже. Саме тому ми допомагаємо французам, на відміну від міланців, які їм служать.
НІККОЛО
А тисячу років тому, хто б міг подумати, що Флоренція, тобто мистецтво, бо Флоренція це і є майже все мистецтво, буде у варварів шукати захисту від Риму?!
ПʼЄРО
Не тільки мистецтво псується, мій друже! Є речі страшніші за сфумато!
НІККОЛО
Венеція?
П‘ЄРО
Суперечки астрономів і юристів.
НІККОЛО
Юристи як завжди переможуть.
П‘ЄРО
Боюся не цього разу. Згубна схильність до аристотелізму зіграє з ними дурний жарт. Дехто з юристів стають кардиналами. Натомість, астрономи — суцільні неоплатоніки. Їхні злостиві намагання впорядкувати небо спонукають хаос на землі.
НІККОЛО
Авжеж, ви маєте рацію: юриспруденція розвивається конфліктами, отже є життям. Вона змагає до ускладнення навіть найпростішого процесу, в цьому є щось ніжне, людяне. Натомість, астрономія прагне долати огріхи і знімати протиріччя, вона хоче спростити орбіти, отже, тяжіє до смерті.
П’єса “Давид”
П‘ЄРО
Ходімо звідси, нарешті. Продовжимо розмову в теплі. Що може більше розрадити стражденне серце адміністратора вищої керівної ланки, ніж зичлива бесіда про те, що світ невпинно змінюється на гірше!
НІККОЛО
Ще хвилинку, ваша милість.
П‘ЄРО
Отже, «ще хвилинку». Я так і знав!
НІККОЛО
Старшини цеху суконщиків, з числа опікунів Санта Марія дель Фьоре, просять вас визначити місце для цієї статуї.П‘ЄРО
Мене?!
НІККОЛО
Ви гонфалоньєр справедливості.
П‘ЄРО
Тобто, вони зібралися і постановили покласти це на мене?
НІККОЛО
Так, це було невеличке зібрання.
П‘ЄРО
Це була змова.
НІККОЛО
Зовсім ні! Я був присутній, хоча і не схвалював їхнього рішення.П‘ЄРО
Отже, це була ПІДСТУПНА змова. Адже саме вас вони використали для прикриття.
НІККОЛО
Зізнаюся, мені так не здалося. Вони виглядали доволі наївними.
П’єса “Давид”
П‘ЄРО
Проте, їм вдалося ввести в оману вас — найрозумнішого з моїх радників, вибагливим оманам якого я сам неодноразово і з задоволенням піддавався.
НІККОЛО
Я з пошаною вклоняюся перед вашим політичним досвідом, проте…в чому саме полягав їхній хитрий задум?
П‘ЄРО
Ах! Мій милий Ніколо! Є щасливими інші володарі,яким доводиться думати лише про війну і гроші. А нам про мистецтво! В місті де кожен мешканець є підступним мистецьким критиком, а кожен другий митцем. Де спробуй наступи на хвоста навіть не великому Джуліано да Сангалло, а якомусь Буонаротті, нащадки, які оберуть його божком, проклянуть твою могилу. Нащадки, ще не народжені, але вже причаїлися в готовності розшматувати тебе.
НІККОЛО
Але ж, на зло їм, ми можемо і вгадати! У Флоренції вистачає прекрасних місць, які не зіпсуєш скульптурою будь-якого розміру.
П’єса “Давид”
П‘ЄРО
Митець випередив свій час — так вони казатимуть. Ретрогради — так вони казатимуть про нас — не здатні були осягнути його величі. Він творив нову маніру, упослідженій сучасниками…
НІККОЛО
Ваша милість, гадаю так вони будуть казати не про нас, але про себе, про тих блідих худосочних митців, які марно намагатимуться мавпувати наших, і про публіку, яка не розумітиме, що мистецтво — не для того, щоб його купувати, а для того, щоб так жити.
П‘ЄРО
Бліді митці майбутнього не зможуть мавпувати наших — огрядних, з червоними пиками. Я з осторогою пробігаю повз садочок Сан Марко, коли там збирається Братство святого Луки. Митець — це зазвичай людина схильна до невмотивованого насильства. Може і підрізати. І торгуються вони вправніше, ніж єврейські лихварі.
НІККОЛО
Якби з них формувати ополчення…
П’єса “Давид”
П‘ЄРО
Так ми лише збільшимо небезпеку. А раптом хтось із них виживе на полі бою і займеться політикою! Такі дурниці треба підказувати тим, кого не шкода, комусь за Альпами, німцям. Габзбурги вже відбили Відень в угорців?
НІККОЛО
Я з‘ясую, якщо вам цікаво, ваша милість.
П‘ЄРО
Не треба. Кого можуть цікавити ці дрібниці! У нас значно важливіший клопіт: куди поставити оце?
НІККОЛО
Зрештою, в разі чого, згодом можна буде переставити.
П‘ЄРО
Ми не можемо собі дозволити на помилку. На війні можна програти з честю. А невдача в справах мистецтва викликає лише зневагу.
НІККОЛО
Шкода, що цього Давида не завершив Донателло. Адже мармурова брила готувалася для нього, він і починав. Нехай би зі статуєю мучився Козимо. Медичи мали хист до прекрасного. Добре, що ми їх вигнали!
П‘ЄРО
Нам пробачать кожний злочин, тільки не поганий смак.
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Ваша милість, якщо ви вважаєте ідею реформи військових справ Комуни передчасною, можливо ви встигли ознайомитися з моїм проектом реформи університету?
П‘ЄРО
Університету? Який несмак!
НІККОЛО
На що вже Болонья, але й та має університет. Натомість, ми п’ятий рік не спромоглися повернути Студіум генерале з Пізи, куди його запроторили узурпатори. Майже всі великі люди, які прославили Флоренцію, починаючи з Данте й закінчуючи вами, вірніше мною, були невігласами. З формального боку.
П‘ЄРО
Гадаєте, якби Джотто мав диплом бакалавра, ми б менш ніяковіли згадуючи за нього? Чи зробив дурницю мессер Джокондо, коли не спитав у маестро даВінчі магістерського ступеня, перед тим, як замовити йому портрет своєї дружини? Чи було б цікавіше читати Петрарку, якби він писав не за Лауру, а за прфесуру?
НІККОЛО
Можливо, вони не стали б кращими, проте нам було б за них менш соромно.
П’єса “Давид”
П‘ЄРО
Флоренції не потрібний університет, бо бо вона сама собі університет. Особистості є важливішими за інституції, мій милий Нікколо. Ось цьому ви повинні навчитися. Саме тому принцепс колись заступив сенат. Це головний урок, який дає нам улюблена античність. Якщо будете писати велику книгу, назвіть її «Ель Прінціпе», а не «Принципат». Суспільний устрій Флоренції довгий час називався Медичі, а на короткий час він змінився устроєм «Савонарола». Як називається нинішній ми ще не знаємо, але в жодному разі не будемо поспішати. Двісті років на місці бані Санта Марія дель Фьоре була величезна діра. Її можна було забудувати одразу, але флорентійці очікували. Бо головне — не що, а хто. Двісті років вони намагалися народити Брунеллески й Гіберті.
Тепер в нас є баня Брунеллески, а в усіх інших лише бані, змавповані з бані Брунеллески . Якщо у нас діра на місці університету то це не значить що треба негайно будувати університет, це значить, що треба дочекатися універсальної особистості, яка виростить його зі своєї скроні, подібно до того, як на фресках Дерево роду Ісуса виростає з чресел Єсея.
НІККОЛО
Шкода.
П’єса “Давид”
П‘ЄРО
Вам стало шкода Давида? Краще б пошкодували мене.
НІККОЛО
Мені шкода, що минуло вже два роки вашого пожиттєвого правління, а ми ще не впровадили жодної реформи. Давайте за решту років впровадимо бодай дві.
П‘ЄРО
Ми не мусимо нічого впроваджувати. Ми маємо лише візувати, те що з‘явилося само собою й то лише, якщо воно вже трохи підгнило. Тоді ми залишимося в пам‘яті вдячних нащадків, як реформатори. А ті хто ВПРОВАДЖУЮТЬ, згодом називаються руйнівниками. Вони є носіями катастроф.
НІККОЛО
Лише візувати? Що ж робити решту часу?
П’ЄРО
Відбиватися від усього іншого. Як Давид від Голіафа. Натомість, суконщики хочуть, щоб у ролі Голіафа тут виступив я.
НІККОЛО
Як прибічники республіканських вольностей, вони вчинили мудро — делегували обов‘язок прийняття рішення вищому начальству. Можливо й нам варто вчинити так само: нехай рішення приймається вище за нас? Зрештою, Давид — релігійний образ.
П’єса “Давид”
П’ЄРО
Спитати Папу?! Варто один раз це зробити й він повадиться давати нам відповіді не очікуючи на наші запитання.
НІККОЛО
Я мав на увазі спитати якогось знамення у кармелитів. Сподіваюся, наші домініканці з практикою знамень і пророцтв покінчили остаточно! Нехай Бог вирішує.
П’ЄРО
Рішенням Бога суконщики можуть не задовольнитися, інакше вони були не суконщиками, а ченцями. Натомість… ми можемо зпихнути все на муз. І це чудова ідея, яка мала б спасти на думку вам, а не мені, мессер Нікколо. Жоден суконщик не наважиться вступити у суперечку з музами. Це Флоренція!
НІККОЛО
Але де ми дістанемо муз, ваша милість?
П‘ЄРО
Ще краще! Ми дістанемо їхніх слуг. Митців! Ми зберемо їх і нехай митці вирішують справи мистецтва.
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Це доволі несподівана думка. Але ж чи можна їм такі справи довірити? Принаймні раніше такого ніколи не було. Можна лише уявити яким потворним було б «народження Венери», якби Лоренцо Медичі дозволив маестро Ботічеллі самотужки обирати колорит і композицію!
П‘ЄРО
Я чув, що Папа довірив маестро Перуджино самостійно формувати іконографічну програму й навіть визначати розмір фігур при розписах капели у Ватикані.
НІККОЛО
Не бачив, але переконаний, що все доведеться переробляти. А може вже довелося. Доречі, він чомусь зараз тут, а не у Ватикані. Може папі розміри фігур не сподобалися?
П‘ЄРО
Тут? Чудово! Він буде головувати на нарді.
НІККОЛО
Хіба не ви будете головувати?
П‘ЄРО
В жодному разі! Мудрий керівник не повинен торкатися жодного рішення до того, як воно сподобалося. Тоді, його можна взяти собі. Якщо воно не сподобається, подаруємо ворогу. Інакше, навіщо нам було б потрібно називати все це республікою? Відповідальність вбиває популярність.
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Але ж, у даному випадку, рішення про те, хто саме має виносити рішення, винесли саме ви.
П‘ЄРО
Ні, ви.
НІККОЛО
Я?!
П‘ЄРО
Чи ви справді гадали, що радники нам потрібні для того, щоб слухати їхні поради? Хто ще з великих нині у Флоренції? Ви ближчі до них. А я намагаюся уникати. Нав’язливі лестощі, які доводиться вислуховувати від великих, є неприємно завеликими навіть для такої незначущої людини, як я.
НІККОЛО
Не кажіть так! Ви теж велика людина!
П‘ЄРО
«Теж»? Ось. Вам краще вдається. Витончена ввічливість — геть не те саме, що непристойні лестощі. Ви маєте почуття міри і пропорції, не те, що Ботічеллі.
НІКОЛО
Доречі, треба не забути запросити маестро Ботічеллі. За нього постійно забувають.
П‘ЄРО
Чи не занадто він любив Медичі і слухався Савонаролу? Така прихильність до ворогів комуни, чи не викличе стилістичних протиріч з іншими членами зібрання?
НІККОЛО
Гадаю, їм важливіші політичні протиріччя.
П’єса “Давид”
П‘ЄРО
Це одне й те саме. Ми все ж таки флорентійці!
НІККОЛО
Маестро Ліппі працює для Сантісіми Анунціати. Створює вівтар у не зовсім характерній для себе манірі. Гадаю робота викличе багато критики збоку прихильників розширення податкових пільг на будівництво. Як на мене, живопис цього разу справді слабкуватий.
П‘ЄРО
Це добре. Покличте його.
НІККОЛО
Ще є мессер Леонардо — видатний син Флоренції, який нарешті був змушений повернутися до неї.
П‘ЄРО
Гадаєте його МОЖЛИВО залучити? Адже він вже отримав від нас все, чого бажав — замовлення на розписи в Салоні пʼятисот.
НІККОЛО
Звісно можливо! Мессір Леонардо з задоволенням скористається кожною нагодою занехаяти роботу.
ПʼЄРО
Знаєте, коли перечитую Першу Книгу Царств, чомусь мимоволі співчуваю Саулу, а не Давиду. Це, мабуть, гріх?
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Жодним чином, ваша милість. Якщо шукати аналогій (а саме заради аналогій ми розкриваємо Біблію), то філістимляни – це французи, Давид – це Флоренція, а Саул – Папа. Співчувати Папі – це не може бути бути гріхом, особливо тоді, коли ми укладаємо коаліцію з філістимлянами.
ПʼЄРО
Розумним є той, хто дає можливість співбесіднику відчути себе розумним. Ви так часто підтримуєте мої думки, мій милий Нікколо!
НІККОЛО
Я всьому вчуся у вас, ваша милосте.
ПʼЄРО
Найцінніші уроки я даю вам, коли відмовляю. Бо з іншими я завжди погоджуюся, коли маю намір відмовити. Але стережіться: за кмітливість карають, як за зраду. І найцікавіше – зазвичай не помиляються.
НІККОЛО
В мені ви можете бути впевнені, доти, доки ви впевнені в цінностях республіки.
П‘ЄРО
Я відданий їм до глибини душі. А в чому, на ваш погляд, цінності республіки?
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Гадаю, найвища цінність республіки — це республіканці, тобто ми з вами.
П‘ЄРО
Вищий принцип самодостатності: мистецтво для мистецтва, республіка для республіканців.
НІККОЛО
Так, все зло від Медичі.
П‘ЄРО
Отже, представницьке зібрання чотирьох видатних флорентійців, на підставі республіканських цінностей, нової маніри конструювання композиції і подачі образів, згідно ідеалів франко—флорентійської солідарності, в поборюванні римського гегемонізму…
НІККОЛО
П‘ЯТИ видатних флорентійців. Ви забули маестро Боунаротті.
П‘ЄРО
Буонаротті? За його участі шановне зібрання завершиться бійкою, натомість, без нього, будемо сподіватися, все обмежиться огидним скандалом. Але ВАМ варто наглядати. Звісно, без відображення вашої присутності у протоколі.
НІККОЛО
Лишається очікувати на те, що наші добрі митці приймуть правильне політичне рішення. Колись політика була мистецтвом, а мистецтво є політикою завжди.
ПʼЄРО
Не думаю, що вони виявляться спроможніми, інакше ми б це рішення на них не перекладали. Правильні рішення потребують здорового глузду, а не таланту. До виникнення романтизму ще добрих років триста, але митці й зараз, та й завжди є або асоціалами й диваками, або нездарами-імітаторами.
НІККОЛО
Попри все, не можу відірвати погляду від цієї статуї. Щось в ній є.
ПʼЄРО
Проблеми.
П’єса “Давид”
СЦЕНА ІІІ
Там же. Входять Нікколо й Перуджино
ПЕРУДЖИНО
Господи! Як холодно! Й ще більше тремтиш, коли дивишся на білизну й наготу цього Давида.
НІККОЛО
От саме в такі зимові дні, маестро Перуджино, я особливо люблю ваш теплий, мʼякий колорит. Ці мадонни, ніби в промінні вечірнього сонця у серпні!
ПЕРУДЖИНО
Справді? А дехто вважає мене старомодним, ті, хто мавпують мене.
НІККОЛО
Чи варто слухати тих, кого не цікаво дивитися?
П’єса “Давид”
ПЕРУДЖИНО
Вони кажуть: ось наприклад цей Давид – «нова маніра». Якийсь панчішник тут аж захлинався: «скільки моментів руху утримує в собі ця зупинена мить!»
НІККОЛО
«Зупинена мить»?! На ващих фресках – зупинена вічність!
ПЕРУДЖИНО
Але мені казали, що має бути нарада, а я тут один…
НІККОЛО
Нас двоє, мессер Перуджино.
ПЕРУДЖИНО
Звісно, звісно,мессер Макьявелі. Я мав на увазі, я тут один хто здатен вирішувати.
НІККОЛО
Мушу гратулювати вам. Мені казали, що найкращим вашим витвором є ваш учень – молодий Рафаело, той що з Урбіно. Найвища похвала вчителю – сказати учень перевершує його. Особливо в композиції. Саме це всі й кажуть. Такий молодий, а вже помічений Папою!
П’єса “Давид”
ПЕРУДЖИНО
Невігласи! Моя боттега переповнена і здібнішими за цього хвацького Рафаело. Покищо він лише вдалий копіїст.
НІККОЛО
Але ось і сеньйор Філіппо!
Входить Філіпіно Ліппі.
ФІЛІПІНО (розглядає Давида)
Мені казали різне, але погодьтеся: постать надзвичайної енргії! Попри всі очевидні огріхи, – раз побачиш не забудеш! Чого кращого може бажати митець для твору?!
НІККОЛО
І на якому саме місці йому належало б вражати уяву добрих флорентійців?
ФІЛІПІНО
На Рибному ринку, я гадаю.
ПЕРУДЖИНО
Тому, що там найгрший запах в місті?
ФІЛІПІНО
Давід – найголовніший для нас вітхозавітний образ. Риба – важливий символ Євангелія. Їхнє поєднання демонструватиме повноту життя у вірі. Окрім того, рибалки безсоромні. У щасливі давні часи їх навіть не брали до служби в легіонах.
НІККОЛО
Тож чи не забагато їм честі споглядати витвір такого гатунку?
П’єса “Давид”
ПЕРУДЖИНО
Такого ґатунку?! Звісно, я усвідомлюю всю глибину культурного занепаду нашої доби, те що ми живемо в останні часи, псування смаків, відсутність грації в усьому, але ж ось так відверто зображувати голого чоловіка! Блюзнірство та ще й непристойного розміру! Навіщо мистецтво відтворення драпіровок, яке натякає тінями й нюансами на те, що під ними, якщо ОТЕ можна просто оголити? Ви ще молоді люди і можливо, для вас не все втрачене, отже, я скажу вам: мистецтво — це мистецтво драпіровки. Мистецтво — це мистецтво приховувати. Мистецтво — у мистецтві приховувати мистецтво!
НІККОЛО
А якби це була гола жінка, а не чоловік?
ПЕРУДЖИНО
Це змінило б сутність справи, адже сутність жінки геть інша, ніж сутність чоловіка. Хоча ваше покоління не завжди розрізняє їх, особливо вночі.
П’єса “Давид”
ФІЛІПІНО
Як ми читаємо у давніх, щасливі греки, доволі довго, аж до Праксителя вважали пристойним зображувати оголених чоловіків і неприпустимим – оголених жінок. Цікаво, що ми – навпаки. Тому рибалки, торговці рибою, а також ті, хто її блюзнірські поїдає…
З‘являється Ботічеллі
ФІЛІПІНО
Маестро Ботічеллі!
БОТІЧЕЛЛІ
Ви захворіли Філіппо? З такими плямами на обличчі, я б не використовував вас у якості моделі й не погодився б бути моделлю для вас.
ФІЛІПІНО
Так, але нині мені трохи краще, тож я відгукнувся на запрошення мессера Мак‘явеллі.
БОТІЧЕЛЛІ
Мак‘явеллі, ви і ви всі в Сеньорії так і не зрозуміли Джироламо. Він прагнув змінити світ за допомогою Флоренції, ви повісили його, тепер Флоренція завжди буде другорядною, а це всеодно що не буде. Навіщо їй бути?! Він був великою людиною, не те, що ви.
НІККОЛО
Можливо, це було помилкою, маестро Ботічеллі. Але ми – маленькі люди, тому і наші помилки маленькі. Натомість, місія великого політика – спонукати велику кризу, потім долати її великою кількістю крові і зрештою зазнати величної невдачі, що її ніколи не зможуть забути родичі жертв. Флоренція втомилася, їй потрібні великі скульптури (показує на Давида), а не великі політики.
П’єса “Давид”
БОТІЧЕЛЛІ
Мій друже, я намалював багато портретів. Й хоча наші флорентійські портрети зображують породу, типаж а не душу, я бачу і душу також. Ви заздрите йому, Нікколо.
НІККОЛО
Він змушував вас знищувати ваше мистецтво. Цього ми не могли йому пробачити.
БОТІЧЕЛЛІ ( до Перуджино)
А, П‘єтро! Скажи їм, що наше мистецтво вже не потрібно, нехай би Джироламо знищив його. Поглянь на цього Давида, це щось нове!
ПЕРУДЖИНО
Джироламо знищив би його ще скоріше, ніж твою Вернеру. Доречі, чому він її не знищив?
БОТІЧЕЛЛІ
Ми чекаємо ще на когось?
НІККОЛО
Так, на маестро Леонардо.
ПЕРУДЖИНО
Звісно ж він запізнюється. Леонардо ніколи нічого не робить вчасно, в тих рідкісних випадках, коли щось робить.
ФІЛІПІНО
Чи не заздрите ви йому, маестро Перуджино, як месір Мак’явеллі заздрить Савонаролі, якого зневажає?
ПЕРУДЖИНО
Коли наша робота є вдалою, Філіппо?
П’єса “Давид”
ФІЛІПІНО
Коли замовник не вимагає повернути завдаток. А ще коли наступну роботу захоче замовити Папа, насамкінець, Сеньйорія.
БОТІЧЕЛЛІ
Коли після завершення тебе починають ненавидіти інші братчики святого Луки.
ПЕРУДЖИНО
Наша робота є вдалою, коли нам найкращим чином вдається виконати мистецьке завдання: намалювати Мадонну так, щоб Вона почала відповідати на молитви, щоб у центричний храм на задньому плані захотілося увійти, щоб родичі небіжчика в його капеллі відчули, що він перебуває у Царстві небесному.
Натомість Леонардо використовує гроші замовника аби намалювати власний сон. Все краще і краще малювати один і той самий сон.
ФІЛІПІНО
Погана репутація і великі борги. Це не перешкодило Сеньйорії віддати йому стіну у Залі п‘ятисот. Чому б це?! Ви знаєте, мессер Макʼявеллі, що вашу Раду десяти називають «десять злодіїв»?
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Але протилежну стіну ми віддали маестро Буонаротті, адже вони з маестро Леонардо ненавидять один одного. Маестро Ботічеллі влучно зауважив, що в середині подібного роду ненависті прихована заздрість. Якщо такі люди заздрять один одному, значить там є чому заздрити. Сподіваюся вас їм нема за що ненавидіти, маестро Філіппо?
ФІЛІПІНО
Не знаю. Сам я заздрю тільки всім антикам і деяким фламандцям. Але перші були так давно, а інші так далеко, що моя заздрість є подібною на любов.
БОТІЧЕЛЛІ
Заздрити фламандцям? Добре, що цього не може почути ваш батько, доброї пам’яті маестро Філіппо! Я пам‘ятаю, як він казав мені невдовзі після того, як його ледь не відлучили від церкви: Сандро( він називав мене Сандро), бійся фламандців! Вони можуть намалювати все, що завгодно, окрім того, що необхідно. Вони здатні обманути око, але ж завдання справжнього митця — обманювати серце.
П’єса “Давид”
ФІЛІПІНО
Так, їм не вистачає грації, маніри, перспективи, ідеї і філософії. Попри те, фламандців цікаво розглядати, італійців — споглядати, фламандців — їсти, італійців — пити.
НІККОЛО
Але перед тим як ви прийшли, маестро Ботічеллі, ми починали розмовляти про оголених жінок. Ваші — і оголені й одягнуті — найпрекрасніші.
ФІЛІПІНО
Маестро все життя, в усіх своїх роботах малював лише одну жінку.
БОТІЧЕЛЛІ
Кожний, хто бодай раз бачив її одразу закохувався в неї.
НІККОЛО
Вона справді була коханкою Джованні Медичі?
БОТІЧЕЛЛІ
Ніколи! Вона була чистою, як сама краса. Така чистота на могла зіпсуватися й не могла тривати довго. Тому смерть покохала і забрала її собі. І це неймовірно, але коли її несли до могили, вона була ще прекраснішою!
ФІЛІПІНО
Ви домішували свої сльози до фарб, маестро, коли писали її у різних образах. Тому ваші картини такі прозорі.
П’єса “Давид”
Чи не в праві ми припустити, що першими митцями давньої Греції, яка в усьому була кращою за нас, були жінки й лише згодом, коли кількість оголених аполонів зрівнялася з кількістю оголених венер, це стало свідченням того, що чоловіки перебрали у них майстерні?
ПЕРУДЖИНО
Якщо вам вдасться заримувати цю версію, наступні покоління вважатимуть, що амазонки вправлялися не з луком і стрілою, а з бронзою і мармуром.
БОТІЧЕЛЛІ
Ви одружені, мессер Мак‘явелі?
НІККОЛО
Дяка Богові, так, маестро Ботічеллі.
БОТІЧЕЛЛІ
Це тому, що ви не розумієте жінок. А я не одружений, бо ідеалізую їх, а тому розумію. Жінка — об‘єкт любові, отже й мистецтва, а не суб‘єкт. Нам не важливо чи любила Беатріче. Натомість вся наша література виростає з кохання Данте. Ми не знаємо, як Лаура ставилася до Петрарки, який її обожнював, але точно знаємо, що вона любила вісім своїх дітей від іншого чоловіка.
П’єса “Давид”
ПЕРУДЖИНО
Ви глибоко дивитеся, маестро. Жінка не здатна народжувати нічого окрім дітей і відчуває ніжність до чоловіка, як до дитини. Чоловікові не вистачає жінки, а їй — дітей. Чоловік любить жінку, а вона — сім‘ю. Тому чоловік здатен намалювати жінку, а вона не здатна намалювати ні чоловіка, ні жінки.
Звісно жінки вже не здатні кохати цих двох старих пердунів.
Поважно входить Леонардо й зичливо вклоняється кожному. Вони відповідають.
ЛЕОНАРДО (кидає погляд на Давида)
Треба віддати належне: цей Давид був би доволі вдалим, якби Буонаротті спромігся намалювати його так, як витесав.
ПЕРУДЖИНО
У нього є одна гарна риса, але дуже суттєва.
ЛЕОНАРДО
І ви змогли відшукати її, мій добрий П‘єтро?
ПЕРУДЖИНО
Так. Буонаротті додумався не посадити свого Давида на коня.
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Маестро Перуджино, невдача з бронзовим конем герцога Сфорца, якої нібито зазнав маестро Леонардо, насправді була зовсім не невдачею, але актом флорентійського патріотизму. Навіщо міланцям мати, щось таке, чим вони могли б хвалитися перед нами?!
ЛЕОНАРДО
Я звик до цих кпинів, мессер Мак‘явелі. Вони не хвилюють мене. Адже мого так і не відлитого коня пам‘ятатимуть довше, ніж все створене моїми критиками. Мої невдачі вражатимуть нащадків незрівнянно сильніше, ніж успіхи тих, які моїм невдачам радіють.
ПЕРУДЖИНО
Я і не думав кепкувати, мій добрий друже Леонардо, лише хотів порадити вам в тій батальній фресці, яку ви робите для Синьйорії, обмежитися піхотою, ігнорувати кавалерію, інакше вона залишиться недомальованою.
БОТІЧЕЛЛІ
Мені ніколи не спадало на думку малювати коней. А навіщо?! Завдання мистецтва — творити те, чого нема. А коні занадто є.
П’єса “Давид”
ФІЛІПІНО
Але ж людей ми малюємо, хоча вони нічим не менше існують, ніж коні.
БОТІЧЕЛЛІ
В мої часи людей малювали ті, хто вчився зображувати янголів. Але я дивлюся на жили на руках цього Давида й прозріваю часи, коли не лише біблійних царів, але навіть апостолів будуть малювати з рибалок, лише на тій підставі, що деякі апостоли були рибалками.
НІККОЛО
Улюблена справа ченців пророкувати кінець світу, а улюблена справа митців — пророкувати смерть мистецтва. Одного ченця — любителя таких пророцтв — ми тут нещодавно повісили і спалили.
БОТІЧЕЛЛІ
Джироламо! Джироламо! Ти мав рацію, краще б цей світ загинув!
НІККОЛО
Але перед тим, як це станеться, ми маємо вирішити де стане це.
ФІЛІПІНО
Куди цього Давида поставили б давні римляни, скажімо, Вітрувій?
ПЕРУДЖИНО
Проблема в тому, що римлянам ніколи б не спало на думку витесувати з мармуру юдейського царя, хіба що полоненого.
ФІЛІПІНО
Уявімо, що це викопний Геркулес.
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Якби це був Геркулес, ми змушені були б продати його в колекцію Папи, інакше б він оголосив нам війну. Язичницькі боги і герої — прерогатива церкви.
ФІЛІПІНО
Тоді можливо варто систематизувати проблеми: він голий, він біблійний,
БОТІЧЕЛЛІ
Він незвичний,
НІККОЛО
Він не туди дивиться
ПЕРУДЖИНО
Він завеликий
ЛЕОНАРДО
Його створив Буонаротті.
ФІЛІПІНО
І якщо ми розглянемо всі ці труднощі по черзі, ми не вирішимо питання, але нам спаде на думку бодай щось.
ЛЕОНАРДО
Те що він голий не лише є скандальним, але також антикультурним. Творчість людини починається не з каменя і фарб на стіні, але з її одягу. Людина творить штучне середовище і штучну зовнішність. Людина і є штучність з її зусиллям ходити на двох, з її голосом, зачіскою і намаганням утримати певний вираз обличчя. Людина — це тварина перетворена мистецтвом на людину. І коли ми роздягаємо її, вона обростає щетиною.
П’єса “Давид”
ПЕРУДЖИНО
Леонардо! Чи пробачиш ти мені недолугі жарти про міланського коня?!
ЛЕОНАРДО
П‘єтро, сорок років тому ми вчилися перетирати фарби в майстерні Вероккьо і ти був такий самий. Але я всеодно любив тебе.
ПЕРУДЖИНО
Сорк років, Леонардо! То були часи геніїв. Хто через сорок років згадає нас?!
БОТІЧЕЛЛІ
Геніів?
ФІЛІПІНО
Це новомодний термін неоплатоніків. Ти геній, якщо про тебе згадно в когось з давніх неоплатоніків. Або в книжці когось з тих нових неоплатоніків, кого все ще читатимуть, коли він стане давнім.
НІККОЛО
Можливо варто повернутися до того питання, заради якого ми зібралися?
ЛЕОНАРДО
Необхідністю прочитати трактат Фічіно я намагався обґрунтувати власному сумлінню небажання завершувати замовлення для Сантіссімо Анунціати, за яке вже отримав гроші. Він розважає за геніїв. Наскільки я зрозумів, геній — це той кому довіряють прикрашати свій інтер‘єр Медичі, або той, кого колекціонують у Ватикані.
П’єса “Давид”
ПЕРУДЖИНО
Мабуть, це найкраще визначення. Тепер можна писати в резюме так: маестро, братчик святого Луки, власник боттеги, геній.
БОТІЧЕЛЛІ
Ні, ми не генії. Генії — це Папа, Медичі, члени ради десяти, Дож або імператор. Герцоги міланські могли бути геніями, а могли не бути. Геніальний митець — це той, хто допомагає реалізувати творчу програму генія, кому геній милостиво дає замовлення, кого він відбирає згідно своєму геніальному чуттю, чию роботу спрямовує, надихає і оплачує. Не було б замовлення від Еклезії Божої, не з‘явилося б мистецтво.
ЛЕОНАРДО
А як тоді з’явилося античне мистецтво?
БОТІЧЕЛЛІ
Його творила еклезія полісу.
НІККОЛО
Куди ж його поставити?
ФІЛІПІНО
Якщо ми вже заговорили за неоплатоніків, дозвольте спитати, Мікельанджело содоміт?
НІККОЛО
Наскільки нам відомо з опитувань свідків і сусідів, ні. Але здається почав писати сонети.
БОТІЧЕЛЛІ
В такому разі, з вашого дозволу я полишу це почесне і водночас приємне зібрання.
П’єса “Давид”
НІККОЛО
Але ж ми так і не вирішили…
БОТІЧЕЛЛІ
Згляньтеся, мессер Мак’явелі! Навряд маестро Буонаротті захоче помститися нам фрескою або скульптурою. Натомість, сонетом — цілком можливо. Доречі, Філіппо, раджу й тобі йти зі мною. Ти маєш кепський вигляд.
ФІЛІПІНО
Певне, так і зроблю. Я весь тремчу. Зимно, а мені хотілося б пережити і цю зиму і брутальність Буонаротті.
БОТІЧЕЛЛІ (до тих, хто лишається)
Нехай береже вас Господь, друзі, й Пресвята Діва Марія!
Йдуть
ПЕРУДЖИНО
Чого не забереш у маестро Ботічеллі, це здорового глузду, що є дивним при його зазвичай піднесеному душевному настрої.
ЛЕОНАРДО
Мене завжди дивувало, як його живопис не заважає його малюннку.
ПЕРУДЖИНО
Справді дивно. Але техніка застаріває. Моя вже, твоя — незабаром. Тільки Образи лишаються. І те диво, яке ПІД технікою. Він намалював ідеальну жінку всієї нашої доби.
ЛЕОНАРДО
А ти?
ПЕРУДЖИНО
А я впустив у наш живопис перші промінчики Царства Небесного.
ЛЕОНАРДО
А Філіппо?
П’єса “Давид”
ПРЕРУДЖИНО
Він намалював чудовий світ наповнений багатьма дивовижними речами.
ЛЕОНАРДО
А я?
ПЕРУДЖИНО
А ти завжди малюєш тільки повітря. І постаті створені з тіней і згущеного повітря.
НІККОЛО
Давайте нарешті визначимося з цим Давідом.
ПЕРУДЖИНО
Ми вже визначилися: головне створення образів, техніка другорядна. Якщо техніки вистачає на створення образів – її достатньо.
НІККОЛО
І це все?!
ЛЕОНАРДО
Ні. Техніка завжди є похідною від сенсу доби. І не лише техніка живопису. Я контур скасовую формою, але є небезпечна венеціанська тенденція: вони форму скасовують кольором.
ПЕРУДЖИНО
Форма, контур, колір — це все наше життя, але воно не важливе. Ми всі творимо нову грацію — ось що вартує уваги замовника. Нова грація — її ми підглядаємо в житті. Її пропонуємо життю.
НІККОЛО
І в цьому смислі Давид…
П’єса “Давид”
ЛЕОНАРДО
На жаль так. Нова грація.
НІККОЛО
Яке ж ваше рішеня?
ЛЕОНАРДО
Давайте згодом. У справах мистецтва завжди краще запізнитися. Що не закінчене те живе.
ПЕРУДЖИНО
Чому замовлення розподіляє Синьйорія, а виконувати доводиться нам?!
НІККОЛО
Гадаю, незабаром стане навпаки: такі, як ви замовлятимуть, а такі, як писарчуки мого секретаріату, малюватимуть. Краще нам не дожити до того часу.
ЛЕОНАРДО
Чи не здавалося, вам дивним, що цьому Мікельанджело для того, щоб творити прекрасне, доводиться копирсається в огидних нутрощах гнилих трупів? Мені розповідали, що він насолоджується цим. Колись і я з цікавістю різав тіла, але згодом зосередився на дослідженні повітря, як тонко зауважив П‘єтро. Мабуть, нині знову захочеться до трупарні раніше, ніж доведеться. Якщо плями плісняви на стіні асоціюються з чарівними пейзажами то можливо могильні хробаки…
П’єса “Давид”
НІККОЛО (перериває)
І справді! А чи не поставити цього Давида на цвинтарі?
ПЕРУДЖИНО
Друзі, на жаль і я мушу полишити вас. Боюся, поки ми тут теревенимо, Буонаротті перебирає наших потенційних замовників. Люди, які не розуміються на мистецтві, можуть віддати перевагу йому.
Кланяється й уходить
НІККОЛО
Маестро Леонардо, в цьому товаристві, я сподівався переважно на ВАШ розум. Невже і ви полишите мене без поради.
ЛЕОНАРДО
Мессер Мак’явелі, мистецтво не відповідає. Воно – загадка, а не відповідь. Голови малярів — останнє місце де варто шукати розуму. Якщо митець талановитий, то його витвір завжди розумніший за нього. Якщо неталановитий – навпаки. А позаяк, як мені здається, я маю дещицю таланту, то розуму в мені менше, ніж ввічливості. Буду безмежно радий побачити вас знову.
Шанобливо кланяється й іде.
НІККОЛО (до Давида)
Якщо те, що він казав, правда то ти розумніший за того Мікеланджело. Пастушок, воїн і цар — не мали б перебувати в одному місці.
П’єса “Давид”
ДАВИД
Проте вдало поєднані в одному образі одним камінцем і однією брилою.
НІККОЛО
І де ж тебе поставити?
ДАВИД
Де заманеться. За небагато часу всім здаватиметься, що я й не міг стояти де інде. А коли мене звідти приберуть, вважатимуть, що це місце не можливе без мене. Випадкове поєднання скульптур і стін породжує не менше смислів культури, ніж поєднання випадкових асоціацій.
НІККОЛО
Можливо й так. Зрештою, Єрусалим теж розташований не дуже вдало, але всім здається, що ніде в іншому місці він бути не може.
ДАВИД
Так, шкода, що він там, а не в Тоскані.
НІККОЛО
Запропоную поставити тебе так близько до входу в Сеньйорію, щоб ти асоціювався з нею.
ДАВИД
Чому б ні. З чим тільки я не асоціювався!
НІККОЛО
Мікельанджело це може не сподобатися, здається, він таємний симпатик Медичі.
П’єса “Давид”
ДАВИД
А ти доручи переміщення саме йому. Це складне інженерне завдання. Він буде щасливий. Він сподівається прославитися, як інженер. Гадає, що як скульптора його незабаром забудуть.
НІККОЛО
Леонардо теж вважає, що забудуть.
ДАВИД
Теж мріє про інженерні замовлення?
НІККОЛО
Час такий. Всі хочуть бути інженерами, а не художниками. Смішні маленькі люди. Французи, арагонці, османці творять історію, а ми малюємо картинки і різьбимо фігурки. Сподіваємося для когось з французів, арагонців, а чи й турків накреслити план фортеці. Хто запам’ятає нас?! Кому ці графіті на стінах будуть потрібні в новому сезоні?!
ДАВИД
Я також скнів у безвісті. Асірійці не помічали мене. Єгиптяни не здогадувалися за моє існування. А бачиш, як сталося: з мармуру вирізьбили.
НІККОЛО
З Нащадком поталанило.
ДАВИД
Можливо, і вам поталанить. Святих і героїв забудуть, а тих, хто героїв і святих малює памʼятатимуть.
НІККОЛО
Можливо…вже й нині зображення будинку часом коштує більше, ніж будинок. Зимно. Я йтиму.
ДАВИД
З Богом! І перечитай сто пʼятдесятий псалом.
ЙДЕ. Звучить псалом і поступово затихає, коли опускається завіса.