Платон держава філософія

Платон проти Поппера, устрій України за Платон Держава.

Несправедливий Платон, ідеальна держава для України

Платон Держава – твір античного філософа для всіх часів і народів. Нажаль, сьогодні цю геніальну працю давньогрецького філософа Платона недооцінюють і не розуміють.

Майже всю історію західної цивілізації Платон залишався безумовним інтелектуальним авторитетом. Британський математик, логік і філософ Альфред Уайтхед (1861-1947) вважав, що вся філософія – це просто нотатки на полях Платона. Позаяк у двадцятому столітті світ занурився в гуманітарну темряву, Платона перестали розуміти. Давайте проведемо дослідження, які були погляди Платона на державу та владу.

філософ Альфред Уайтхед
Англійський філософ Альфред Уайтхед дуже поважав Платона.

Критика соціальної філософії Платона. Хто такий Карл Поппер

Так, соціальну філософію Платона, Карл Поппер (1902–1994) вважав небезпечною. Батьки цього Поппера мали єврейське коріння, і зі зростанням антисемітських настроїв у рідній Австрії Поппер був змушений тікати з країни. У 1937 році він переїхав до Нової Зеландії, де у 1944 році видав кумедну книжку «Відкрите суспільство та його вороги». “Відкрите суспільство” стало маніфестом Поппера проти тоталітарної ідеології та всього розумного.

Поппер вважав, що Маркс і Платон – це два лжепророки, чиї псевдозакони «ідеальної держави» та «історичного розвитку» призвели до виникнення нової соціальної чуми: комунізму та фашизму. Їм на противагу Поппер і Хайєк висунули ідею «відкритого суспільства»: соціуму, де непередбачуваність процесу накопичення людського знання робить єдину вірну політику неможливою.

Карл Поппер філософ
Філософ Карл Поппер не розумів Платона.

Але Платон вірив у ідеальну державу, до того ж він знав її рецепт. Політична програма Платона, як
робить висновок Поппер, заснована на двох принципах: «Затримайте всі політичні зміни!» і «Назад до природи!». Назад до родової патріархії, назад до природного класового панування небагатьох мудрих над багатьма неосвіченими.

Ідеальна держава Платона

Ідеальна держава Платона була тоталітарною, оскільки:

(A) поділялася на класи;

(B) ототожнювалась з правлячим класом (C)… і наділяла його привілеями;

(D) не цуралася цензури;

(E) ігнорувала інтереси більшості.

держава Платона за Поппером
Поппер думав, що Держава Платона буде приблизно така.

Це повністю суперечило політичним поглядам Поппера, який вважав, що таке суспільство буде апріорі невільним і несправедливим, оскільки справедливість – це:

(A) рівний розподіл необхідних обмежень свободи;

(B) громадяни повинні бути рівні перед законом за умови, що (C) закони неупереджені;

(D) надважливе існування справедливого суду;

(E) рівне розподілення переваг від громадянства.

рівність мем
Рівність в суспільстві може бути різною.

Погляди Платона докорінно відрізнялися. З його «Держави» стає зрозуміло, що людина повинна займатися чимось одним із того, що потрібне полісу. Тим, чого він за своїми природними задатками найбільше здатний. Не буде великої шкоди, якщо двоє працівників поміняються місцями. Але коли ремісник чи торговець намагаються перейти у стан воїнів, а воїн намагається стати правителем – поліс приречений на загибель.

Платон робить висновок у тому, що зміни – несправедливі, а справедливість ототожнює з владою обраного класу та її класовими привілеями. Відкривши, що мудрість — це чеснота вартових, а хоробрість — помічників, вустами Сократа Платону залишається розібрати ще дві властивості «правильної» держави: розважливість і справедливість.

Сократ робить висновок, що помірність – це єдина чеснота працівників, а через те, що справедливість – у поміркованості, то справедливо, коли працівники знають своє місце і ним задоволені. Примітно, що погляди Платона у діалозі «Горій» відрізняються від його поглядів у «Державі». У «Горіі» йдеться, що «справедливість — це рівність», причому це узгоджується не лише з «договором», а й із «природою».

Платон обирає антиегалітарне розуміння справедливості

Інакше кажучи, справедливість і рівність – природні, оскільки засновані на природному порядку. На прикладі низки творів того ж таки Аристотеля, сучасника Платона, є всі підстави вважати, що холічне та антиегалітарне розуміння поняття справедливості в «Державі» було чимось новим. Платон намагався переконати тоталітарне правління як «справедливе», але стародавні греки навпаки розуміли під «справедливістю» прямо протилежне поняття – егалітарну демократію.

У «Державі» Платон декларує, що нерівність є справедливою, попри те, що у повсякденному використанні саме рівність вважалася ознакою справедливості. І в наші дні від читання Платона може виникнути думка, що він захищає справедливість — ту саму, якої ми всі так чи інакше прагнемо.

Що обирає Платон: справедливість чи мудрість?

Але це не так. Він захищає мудрість. Мудрість є несправедливою, потерпає від несправедливості й породжує несправедливість. Погляди Платона у праці “Горгії” відрізняються від його поглядів у праці “Держава”. У “Горгії” Платон навіть захищав справедливість. У «Державі» Платон натякає про відоме демократичне уявлення про справедливість, проте він робить це з презирством. Платон був впевнений, що егалітаризм шкодить Афінам, а ось спартанську аристократію вважав ефективнішою.

держава Платона
Варвари та маніхеї саме так уявляють державу Платона.

Егалітаризм — це вимога, щоб до будь-яких громадян в державі було неупереджене ставлення. Ті, хто розробляє закони, повинні бути вільні від впливу таких речей, як народження, родинні зв’язки та багатство громадян цієї держави.
Цей принцип за кілька років до народження Платона був сформульований Периклом і збережений Фукідідом. «Закони наші, – каже Перікл, – у приватних справах усім дають нам рівні можливості.

Повагою у нас кожен користується за заслугами, і ні підтримка прихильників не приносить більше успіху, ніж власна доблесть, ні скромність звання не заважає бідняку ​​надати послугу державі». Платон однозначно знав про принцип егалітарної справедливості, та його справедливість прямо протилежна цьому принципу: він вимагав природних привілеїв природним лідерам.

Якої влади потребує суспільство за Платоном

Усвідомивши, що слабке місце егалітаризму у його опорі на природний порядок, Платон зіграв на почутті переваги. Людина швидше послухає того, хто говорить, що інші повинні йому підкоритись, ніж того, хто говорить, що люди рівні. Сьогодні цей висновок Платона – «хороші ми та погані вони» – стрижень політичної програми багатьох популістів.

Багато з читачів Платона не маючи класичної освіти, не помічають того, що «Держава» значною мірою є сатиричним твором, принаймні, містить багато елементів соціальної іронії. Недарма цей твір починається з роздумів про старість. Платон сам був філософом і добре знав інших філософів.

Платон статуя філософу
Нажаль, в Києві немає статуї Платона, а “Їжачку в тумані” є.

Він цілком усвідомлював, що влада філософів, якби така сталася, швидше призведе державу до загибелі, ніж влада дурнів. Філософія – це непрактичне знання, це екстремальний спосіб мислення, який в політиці призводить виключно до руйнівного політичного екстремізму (приклад – младогегельянці). Платон був одним з найрозумніших зі смертних. Його критика різноманітними “попперами” є просто смішною. Докладніше про Платона дізнайтесь тут.

Пошир цю статтю в соцмережах!

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin
Share on pinterest
Share on reddit
Share on telegram
Філософська школа

Купити постійний доступ до вебінару за 900 грн.

Менше ніж коштує квитов до Лувру