Чому філософія Платона така відома
Платон — перший філософ від якого залишилося багато текстів, в тому числі не лише фрагменти, але твори в повному обсязі. Тому філософія платона відносно відома.
Авторство більшості текстів, які приписуються Платону викликає сумніви. Ті тексти щодо яких сумнівів нема — точно не Платонівські.
Необхідно з пересторогою ставитися до московитських перекладів Платона, в тому числі до академічних видань. Вважається, що вони, як і все московське, не якісні.
Він, та його бунтівний учень Арістотель, тотально вплинули на подальшу філософію, проте, Платон спочатку більше, адже найцікавіще з того, що відбувалося в античній філософії — це неоплатонізм, а неоарестотелізму в ній не було.
Академія Платона існувала ледь не до середини шостого століття після Р.Х., найдовше з античних філософських шкіл. Важко сказати скільки в Платоні від Сократа і скільки в Сократі, як ми його знаємо нині — від Платона. Хоча, в деякій мірі світло на це може пролити порівняння Сократівських діалогів Платона з Сократівськими діалогами Ксенофонта. Такі порівняння існують, але світла покищо мало.
Вважають, що окрім Сократа, Платон найбільше взяв від Піфагора, Парменіда і Геракліта. Платон літературно обдарований. Філософія Платона та його діалоги варто читати аби відчути дух доби, а також, як посібник мистецтва мислення.
За що найбільше цінують філософа Платона
Платона цінують найбільше за його теорію ідей “яка була піонерською спробою приступити до ще не розв’язаної проблеми універсалій” та за його концепцію пізнання.
Якщо спростити Платона до рівня скажімо професора КДУ, або нижче — до Бертрана Рассела, наприклад, можна сказати, що Платон приписує істине буття лише ідеям (ейдосам, парадеігмам), в той час, як речі, які ми отримуємо у відчуттях, істиного буття не мають, але з ідеями таки пов’язані.
Знання можливе лише стосовно ідей, щодо речей — лише гадка.
Окрім того, Платон постулює ще один вид сущого — простір, який “сприймається по-за відчуттям, через такий собі позазаконний умовивід, й повірити в нього майже не можливо.”
Є небезпечним спрощено сприймати онтологію Платона. Філософія Платона є складнішою, ніж ті, хто трактують її. Він користується грецькими поняттями, деякі з яких не піддаються перекладу на варварські мови, тому діалоги бажано читати в грецькому оригіналі.
Видатні філософська праці Платона
Платон — автор першої соціальної утопії. А також і другої. Саме про працю Платона (яка відома, як “Держава”, хоча ніколи не мала цієї назви) найбільше знають посполіти.
Другу соціальну утопію, яку він виклав у “Законах”, знають менше.
Нинішньому людству, яке встигло пожити в багатьох утопіях, більша частина “Держави” є менш цікавою, ніж більшість інших платонівських діалогів.
Передовою була сама ідея соціального конструювання. Великі законодавці Солон і Лікург, які вигадали афінську і спартанську модель, скоріш за все були легендарними персонажами. Поліси виростали природньо, мов квіти. Жага до влади, потяг до свободи, потреби виживання, раціональної організації господарювання і торгівлі — ось що їх створювало. Те, що самопосталий суспільний лад можна зламати і замінити на штучний було сильною антилюдською думкою.
Дивно, що Платон, який фанатів на діалектиці, на суперечці, вважав, що ідеальний лад має захистити суспільство від внутрішньої боротьби, тобто — від життя. Філософія Платона про це стверджує.
Передовою є платонівська (якщо вона не Сократівська) концепція філософського пізнання, як пригадування, що згодом дістало назву спекулятивної філософії (хоча правдиві спекулятивні філософи це заперечуватимуть).
Читайте діалоги і менше ПРО діалоги. Амінь.
