Філософія та історія стоїцизму
Філософія стоїцизму зародилася в давній Греції і була досить популярною у Римській імперії.
Проте, роль стоїцизму в їхніх перемогах простежити важко. Можливо, її не було?
Якщо грекам щось і допомагало в битвах, то швидше філософія досократиків, а пізніше аристотелізм.
Римляни більше сподівалися на весталок і жертвоприношення в храмі Марса, згодом на мітраїзм і нарешті на християнство.
Сутність стоїцизму як філософії
Стоїцизм, у своїй етичній частині, – це швидше спосіб витримувати поразки.
Стоїцизм марно намагався побудувати цілісне вчення, яке складається з логіки (саме стоїки впровадили цей термін), фізики та етики.
Грецький стоїцизм переймався логікою та фізикою. Римляни, які певною мірою лишалися варварами, впирали на етику.
Логіку стоїки розділяли на риторику й діалектику. Їхня фізика вчила сприймати світ більше, як становлення, ніж буття, а також пропонувала уявляти матерію, як енергію різної «щільності». Їхня етика – поради про те, як краще померти.
З найвідоміших римських стоїків, Сенека, який геть не розумно вибудував свою кар‘єру (як і належить стоїку, закінчив самогубством) вчив керуватися розумом у всіх життєвих обставинах; принцепс Марк Аврелій, який отримував всі імператорські почесті та саме на цьому церемоніалі зберігав єдність держави, вчив нехтувати почестями. Він був успішним воєначальником, який неодноразово переборював обставини, але пропагував покірність долі, тобто об‘єктивним обставинам.
Марк Аврелій полюбляв записувати свої меланхолійні рефлексії. Збірка цих рефлексій пізніше отримала назву «Наодинці з собою» і з незрозумілих причин досі зберігає популярність. Мабуть, тому що Марк Аврелій за зовнішністю подібний на хіпі. За характером ні.
Саме завдяки цій збірці, стійкість в нещастях ми називаємо стоїцизмом, а не, наприклад, епікуреїзмом, хоча епікуреїзм надавався б краще. Епікурейство в нинішніх європейських мовах означає ледь не протилежне. Це свідчить за те, що посполиті не розуміють не лише Сенеки, але й Епікура.
Такі наївні публіцисти, як Енгельс вбачали в стоїцизмі дещо спільне з християнством. Він, наприклад, називав Сенеку дядьком християнства, попри те, що християнство народилося задовго до Сенеки.
Між іншим, Сковорода все відчував правильно. Для нього язичницьким «аналогом» Христа був таки Епікур, а не Сенека.
Тим не менше, стоїцизм вважається однією з найвпливовіших шкіл давньогрецької філософії. Він був заснований у III столітті до Р. Х. в Афінах Зеноном та іншими учнями Стілпона.
Учнями Зенона були Клеантіс та Хрісіпп.
Середній платонізм, який став передмовою до неоплатонізму, полемізує зі стоїцизмом.
Після римського періоду стоїцизм поступово занепадає і знову входить в моду в добу бароко. І це дивно. Чи асоціюється у вас бароко зі стоїцизмом?
Мішель де Монтень, Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Рене Декарт, Бенедикт Спіноза, Жан-Жак Руссо та навіть Франциско Суарес зважали на стоїцизм.
Стоїцизм сучасної України
Уже в наш час стоїцизм стає модним у Києві серед студентів і бізнесменів середньої руки.
Але київська Неоплатонівська академія, поступово розкриває очі тим нещасним на всю шкідливість цього примітивного вчення.
Для ознайомлення з філософією стоїцизму можна звернутися до наступних праць українських дослідників:
“Життєва мудрість стоїків” Сергія Гайдая;
“Стоїцизм: історія та філософія” Михайла Міхельсона;
“Філософія стоїцизму в контексті духовного життя людини” Івана Хоменка;
“Філософія мудрості: вчення стоїків” Ігоря Шинкаренка.
Крім того, для детальнішого вивчення стоїцизму можна звернутися до праць зарубіжних філософів, таких як “Стоїцизм. Вступ до філософії” Массіма Піґліуччі, “Стоїцистський сенс життя” Вільгельма Шмідта, “A Guide to the Good Life: The Ancient Art of Stoic Joy” Вільяма Ірвіна;
“The Daily Stoic: 366 Meditations on Wisdom, Perseverance, and the Art of Living” Раяна Голідея та Стівена Гансела;
“The Stoic Philosophy of Seneca: Essays and Letters of Seneca” Луїзиї Енн Стевенсон.
Отже, чи може філософія стоїцизму допомогти українцям?
Може.
Інтелектуальний рівень співвітчизників доволі низький.
Це позначається в тому числі на якості нашої війни.
Систематичне вивчення будь-якої філософії розвиває когнітивну здатність офіцерів тилових служб.
Нехай вчать стоїцизм. Натомість, командирам штурмових відділів більше надається неоплатонізм.
